Це дуже активно триває з 2014 року. Зрозуміло, що наша історія має багато больових точок у стосунках з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і навіть Румунією.
Так, з поляками в нас дуже багато болючих питань, починаючи від козацької доби й завершуючи "волинською різнею" та операцією "Вісла". Зі словаками в нас проблеми з питання "русинів", вигаданого етносу, який, з усім тим, офіційно визнається словаками. З Угорщиною — ви всі в курсі: Орбан вимагає права для угорської меншості не вчити українську і не поважати українську державу. З румунами зараз все спокійно, але в часи скандального президента Бесеску, вони активно роздавали паспорти в Чернівецькій та Закарпатській областях і будували шпигунську мережу.
Все це є дуже вразливим для російських ІПСО атак. Так, у 2020 році наша поліція зловила чоловіка, який системно знищував пам'ятники по всій території України, провокуючи національні конфлікти. Зокрема, він підірвав пам’ятник угорському народу на Верецькому перевалі, пам’ятник загиблим полякам в Гуті Пеняцькій, осквернив могилу Цадика Нахмана, підривав пам’ятники воїнам АТО. Якщо раніше ми могли собі дозволити на це повільно реагувати, то зараз для нас будь-який конфлікт з сусідами - "смерті подібний".
Читайте також: Польща та Україна крокують на ешафот історії. Колонка Віталія Портникова
Розуміння того, що часто ці конфлікти провокуються російськими ІПСО і спецслужбами, є у всіх сторін, але адекватного інструменту реагування — немає. Щобільше, подібні конфлікти завжди знаходять внутрішнього клієнта у вигляді якихось політичних сил, які швидко мобілізують це у своїх політичних інтересах.
Тому ми ще у 2017 році запропонували владі створити постійні "круглі столи інтелектуальної еліти" з кожною країною. Ідея полягала в тому, щоб провідні інтелектуали: історики, письменники, науковці, з кожної країни спільно проводили обговорення та дослідження проблемних та перспективних питань. У випадку настання кризової ситуації "круглий стіл" мав зробити спільну заяву, з метою вплинути на громадську думку і не допустити розгортання протистояння.
Цей інструмент міг би допомогти й сьогодні в ситуації із зерном. Очевидно, що вся ця ситуація потребує публічної дискусії, а не блокування кордонів країни, яка стікає кров’ю. Заява відомих інтелектуалів могла б внести ясність в це питання і запропонувати рішення без завдання шкоди іншим інтересам країн.
І хоча сьогодні такого інструменту ще немає, не пізно ще його створити. Зрештою, треба хоч якось почати протистояти російським ІПСО, які з весни минулого року потужно розгорнулись по всьому світу.
Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.