Бачу багато хто думає, що ніяких домовленостей з європейцями у 2022 році не було і вони просто відкрили для нас свій ринок.
Тому трохи нагадаю хронологію подій.
До початку повномасштабного вторгнення основним способом логістики для українського експорту був морський транспорт. Причому якщо говорити про зернові, то із загальних 12 млрд дол. експорту, в ЄС експортували менш як 2 через обмежені квоти та мито.
Після того як Росія розпочала повномасштабне вторгнення, то вони також заблокували всі наші порти.
Читайте також: Микола Княжицький: Для вас це гра на гроші, а ми боремося за життя
Саме тому одним з перших прохань нашого уряду до європейських партнерів було використання їхньої портової інфраструктури для відновлення нашого експорту. Насамперед зерна, тому що воно накопичувалось у великих об’ємах, його не було вже де зберігати, і це загрожувало його знищенню.
І саме тому для розв'язання цієї проблеми європейці запропонували нам механізм під назвою "Шляхи солідарності".
Оскільки сама проблема була досить критичною, то рішення приймалось досить у невластивій для європейців хаотичності, без обговорення різноманітних нюансів.
Ну, тобто, ми попросили порти й вони дали нам доступ до них. Плюс на додачу вони також відкрили повністю свій ринок.
Тільки знову ж таки. Коли приймалось це рішення, то європейці типово розуміли, що всю левову частину продукції ми, як і раніше, будемо експортувати за межі ЄС. Тому що перше та основне прохання з нашої сторони було саме таке.
Читайте також: Поляки знають, що протести "фермерів" - справа росіян
Проблема виникла тоді, коли наша сторона в односторонньому напрямку без погодження з європейцями почала нарощувати експорт зерна на європейські ринки.
Логіка наших експортерів тут була такою. Для чого нам експортувати кудись за тридев'ять земель, додатково витрачаючи гроші на логістику морем, якщо можна продавати продукцію в ЄС. Тим більше, що сам процес експорту ніхто не контролює. І так наше зерно почало не доїжджати до європейських портів, а зникати на внутрішньому ринку ЄС. І проблеми б напевно ніхто не помітив, якби в місцевих фермерів не виникли проблеми зі збутом власного зерна.
Саме так і почав формуватись конфлікт, який переріс в теперішню ситуацію, і до якого приєднали зацікавлені в цьому конфлікті сторони, в тому числі проросійські, які до речі на фоні невдоволення пропагують антиукраїнські наративи.
Якщо хтось має сумнів, що мова йде лише про зерно, то Єврокомісія випустила пресреліз, що саме українське зерно спровокувало викривлення на внутрішньому ринку. І вони поставили вимогу до нашого уряду виправити цю ситуацію.
І хтось тут може сказати, що можливо дійсно між ЄС та Україною не було чітко зафіксованих домовленостей. Однак, саме ця ситуація показує, що з нами не працюють усні домовленості, і з нами потрібно жорстко обговорювати всі умови.
Тому я бачу в цьому велику проблему, яка в майбутньому може дуже боляче вдарити нас. Тому що рано чи пізно, нам поставлять жорсткі письмові умови, які обійти ми точно не зможемо.
Про автора: Павло Вернівський, економіст, експерт Інституту ім. Олександра Поля
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.