Можливості ізраїльської та американської ППО там добре знають. Але іранці показали, що вони готові до ескалації, якщо їх провокують, як це трапилося з ударом по іранському консульству в Сирії, і в них є, чим відповісти. Вони заробили додаткові бали симпатії в незахідному і точно у мусульманському світі, де не люблять ані Ізраїль, ані США.
Це не означає повномасштабної близькосхідної війни. Щонайменше поки що. Однак будь-який крок може її спровокувати, й не факт, що всі такі кроки можна заздалегідь прорахувати.
Для нас це означає масивне перемикання уваги на Близький Схід саме тоді, коли ця увага критично потрібна.
У короткостроковій перспективі Іран звісно не постачатиме зброю РФ, адже йому вона самому потрібна. І шанси на ухвалення американського пакета допомоги можуть змінитися, якщо звісно в цих умовах не буде прийняте рішення пакет розділити окремо на нашу та ізраїльську допомогу.
Читайте також: Іран — Ізраїль: Головне, як вплине війна на стосунки Тегерана з Москвою
Тобто свої плюси та переваги теж можливі, хоча й неочевидні. Однак питання номер один у тому, що Захід реально стикається з перспективою ведення двох масштабних війн та необхідністю зробити чимало стратегічних рішень. І це в умовах, коли Захід до двох війн не готовий — ані ментально, ані політично, ані мілітарно.
В будь-якому разі як західні, так і незахідні лідери зараз дивитимуться, чи не потрібне коригування теперішніх стратегій і якщо так, то яке саме. І нам наразі потрібно зробити все і навіть більше, щоб іранська атака та її наслідки не стали "чорним лебедем" для нас і нашої підтримки.
Про автора. Павло Клімкін, дипломат, ексміністр закордонних справ України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.