"Замкнені кола" Путіна і Трампа. Колонка Віталія Портникова

Так, Путін отримає мільярди доларів від продажу нафти з танкерів, завбачливо виведених в море. Але він розраховував на більше.

Цього "більшого" не буде завдяки зусиллям українських військових. Удари по російській нафтопереробці почалися ще восени 2023 року, але саме зараз збільшилася їхня інтенсивність. І найголовніше — українці зрозуміли, що бити треба не тільки по нафтопереробних заводах, але насамперед по нафтових портах Російської Федерації.

Ці комбіновані удари заганяють російського президента в замкнене коло. Росія не може продавати нафту, проте не може працювати з сировиною для власного вжитку, бо потужностей на нафтопереробних заводах не вистачає. Доводиться консервувати свердловини й використовувати валютні запаси для закупівлі нафтопродуктів за кордоном. 

Але у звʼязку з війною на Близькому Сході все більше і більше проблем і так, ці нафтопродукти також дорожчають. І економіка починає реально і помітно просідати. 

Недарма часопис Foreign Affairs констатує, що українськими ударами вдалося досягти того, чого не можна було досягти всіма західними санкціями разом узятими.

Торік нафтові доходи Кремля скоротилися на 24 відсотки — і це був найгірший показник з 2020 року. У січні 2026 року росіяни заробили на продажі нафті вдвічі менше, ніж рік тому. У березні, за даними агенції Reuters, доходи склали мінус 52 відсотки у порівнянні з березнем 2025 року. 

І вперше за всі роки повномасштабної війни з Україною Росія витратила на неї більше, ніж заробила на нафті. Так що Путіну довелося збирати спеціальну нараду і сварити своїх міністрів за падіння ВВП.

Так, звичайно, він дуже не хоче завершувати війну й до сьогоднішнього дня розглядав мирні перемовини виключно як ключ до порозуміння з американським колегою. Але питання не тільки в бажаннях Путіна — питання в його можливостях. Якщо у Росії не вистачатиме грошей і будуть виникати умови для соціальної дестабілізації, Путін просто змушений буде зупинитися. Ризикувати стабільністю режиму зовсім не в його інтересах.

Читайте також: Росія. Якщо санкції "не працюють", навіщо їх обходити?

Таким чином, 2026 рік, завдяки українським зусиллям, перетворюється на час реального тиску на Путіна. Але при цьому важливо, щоб у замкненому колі був тільки Путін, а не Трамп.

Бо коли Трамп, з одного боку, бажає швидко завершити війну Росії проти України, а з іншого, — погоджується з видачею і потім продовженням ліценції на продаж російської нафти з танкерів "тіньового флоту", то фактично цією ліцензією він рятує російську нафтову інфраструктуру і створює умови не для завершення, а для продовження війни. І не тільки для цього, а й для допомоги Ірану. 

Іран, усвідомлюючи можливість такої допомоги, продовжує шантажувати Трампа і блокувати Ормуз. А Трамп, щоб якось зменшити тиск нафтових цін на результати виборів до конгресу, знову допомагає Путіну у продажах сировини.

Путінське замкнене коло мені подобається. Замкнене коло Трампа — не дуже, бо воно і є виходом для Путіна, принаймні тимчасовим. І для того, щоб примусити Путіна зупинитися, трампівське "замкнене коло" варто було б розірвати.

Тим більш, що і на перебіг подій на Близькому Сході це також впливатиме виключно позитивно.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів