Еспресо пояснює, що означає перемога опозиції на місцевих виборах у Туреччині та які її передумови, чи варто очікувати кінця епохи Ердогана, а також, як поточні результати можуть і чи можуть вплинути на наступні президентські та парламентські вибори у країні, які відбудуться у 2028 році.
На місцевих виборах у Туреччині опозиційна Республіканська народна партія з невеликим, проте відчутним для результатів, відривом перемогла Партію справедливості та розвитку президента Ердогана, яка до цього утримувала першість упродовж 20 років.
"На 101 році Республіки Ататюрк переміг Ердогана. Це головний результат сьогоднішніх місцевих виборів. І це невелика підказка для тих, хто турецький політичний режим порівнював з російським", – підкреслив у своєму дописі на facebook український журналіст Осман Пашаєв, який висвітлює тему турецької політики.
Після підрахунку 100% голосів виявилось, що РНП набрала 37,76% голосів, а ПСР Реджепа Таїпа Ердогана отримала підтримку від 35,48% виборців. Третє місце посіла ісламістська Нова партія добробуту, вона здобула 6,19% голосів. І останньою партією, яка пройшла до влади стала Демократична партія, вона отримала підтримку 5,7% електорату.
Відповідно, за такими результатами, РНП здобула пости мерів у 35 турецьких регіонах із 81. Зокрема йдеться також про найбільше місто країни – Стамбул, у якому мешкають понад 15 мільйонів людей. А також про столицю Туреччини Анкару. Ще 24 пости отримує партія Ердогана. Решту посад отримали Нова партія добробуту і Демократична партія.
Фото: reuters
Як зазначив у коментарі Еспресо директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, передовсім вплив на такі результати місцевих виборів мав економічний чинник.
"Є ще один момент, наприклад, критика цієї партії "Нове благоденство", вони якраз критикують Ердогана з правих позицій. Тобто, що Ердоган недостатньо зробив для підтримки палестинського народу, для звинувачення Ізраїлю в секторі Газа і так далі, що і Туреччина не зупинила співпрацю з Ізраїлем. Тобто тут критика з правих позицій. А все решта, все, що відбулося, звісно, що це економіка", – зазначає Ігор Семиволос.
Тут він також акцентує на тому, що передовсім, якщо порівнювати із виборами у травні минулого року, голоси в Ердогана забрала якраз не опозиція, а власне "Нове благоденство". Це оті 2,5 млн виборців, які проголосували за більш радикальних представників політикуму. А також він втратив і голоси тих своїх виборців, які просто не прийшли на дільниці.
Щодо економічної складової перемоги опозиції, тут варто звернути увагу на високий рівень інфляції у Туреччині, який спричинив чимале невдоволення мешканців країни. Окрім того, свою роль зіграв також потужний землетрус 2023 року, який спричинив великі жертви та руйнування. Відновлення після цієї катастрофи тривають і сьогодні, проте частина турків вважає його темпи занадто повільними, від чого невдоволення серед населення теж зростає.
Водночас, переконаний Ігор Семиволос, сьогоднішня перемога опозиції ставить перед нею і певні ризики, зважаючи на вже згадані вище очікування в економічній сфері.
"Опозиція зараз ризикує, тому що люди, які за неї голосують, не розбираються до кінця у всіх хитросплетіннях. Вони голосують за опозицію, щоб покращити своє життя. А якщо ні? Якщо не покращується життя? А це доволі реально. То хто буде винний? Невістка", – пояснює він.
З огляду на те, що наразі всі лише оговтуються від самого виборчого процесу та починають формувати для себе подальшу діяльність, називати перемогу опозиції на цих виборах початком політичних змін можна лише до певної міри.
"Це лише симптоми. Тобто це люди реагують на симптоми, а симптоми – це погана економічна ситуація. Із цього погляду – без сумніву, – роз'яснює Ігор Семиволос таку теорію змін. – Але тут залежить від того, що може запропонувати опозиція. А поки що ми не бачимо, що вони можуть запропонувати. Місцеві вибори лише, як кажуть, засвідчили певні симптоми хвороби країни. Ну і по суті серйозно нічого не змінюють".
Фото: reuters
Тим часом Ердоган, вважає експерт, все ще має час, аби якимось чином змінити ситуацію та щось виправити у своїй політиці, як і Партія справедливості та розвитку.
"Поки що це не катастрофа для партії. Це скоріше попередження таке, доволі потужне попередження. Я думаю, що тепер кожне політик в цій політичній силі, принаймні ті, які розраховують на подальшу політичну кар'єру, замислиться над тим, як змінити курс для того, щоб не втратити голоси людей", – говорить Ігор Семиволос.
Про те, що партія влади програє наступні вибори, можна було б сміливо говорити лише у тому випадку, якби вони мали відбутися одразу після місцевих. Натомість до парламентських і президентських виборів ще аж 4 роки. За такий тривалий час можливі різні варіанти.
Як зазначає Ігор Семиволос, насправді наразі обидві основні партії (й владна, і опозиційна) перебувають у певному стані кризи, зокрема із того питання, кого вони зможуть виставити своїм кандидатом на наступних виборах.
Реджеп Таїп Ердоган, фото: tccb.gov.tr
Зараз Реджеп Таїп Ердоган перебуває формально на другому дозволеному Конституцією президентському терміні. Він заявив, що це його останні вибори. Тим часом деякі турки вважають, що він може шукати законний спосіб залишитися на посаді: або натиснувши на парламент, щоб той призначив дострокові вибори, що дозволить йому знову балотуватися, або шляхом внесення змін до Конституції, які дозволять йому балотуватися ще на один термін."З усього видно, що він втомився від цих політичних циклів і йому важко. Тому він реально замислився над можливістю передачі влади", – вважає натомість експерт.
Поряд із тим потенційним наступником Ердогана називають його зятя Сельчука Байрактара, співвласника компанії, яка виробляє добре відомі безпілотники Bayraktar. 42-річного аерокосмічного інженера у Туреччині люблять та поважають.
"Він в принципі самостійний політик. Він доволі впливовий і популярний, харизматичний. Він уособлює успіх. Це важливо, – каже про Байрактара Ігор Семиволос. – Він може стати реальним конкурентом на виборах будь-кому. Навіть Імамоглу, якого теж сватають на посаду президента".
53-річний Екрем Імамоглу, представник РНП, зберіг за собою посаду мера Стамбулу, перемігши на місцевих виборах виставленого Ердоганом кандидата. Тоді як балотуватися на попередніх президентських виборах йому завадили звинувачення в образі високопосадовців виборчкому, за які йому присудили у 2022 році три роки в'язниці. Тоді він був зайнятий апеляцією у своїй справі, яку згодом виграв. Тож на президентських виборах у 2028 році він є найімовірнішим кандидатом від опозиції.
Фото: reuters
Оскільки поточні місцеві вибори на комунікацію Туреччини з Україною особливого впливу не мають, варто говорити про те, що можуть означати для нас вибори 2028 року. За словами експерта, і Сельчук Байрактар, і Екрем Імамоглу – це прийнятні варіанти для України.
"Обидва з них цілком нормальний, прийнятний варіант для України, – вважає Ігор Семиволос, підкреслюючи нелюбов Байрактара до росіян. – Імамоглу менше про це говорить зі зрозумілих причин, тому що у нього не було приводів. Зараз очевидно вони будуть змушені більше про Україну говорити і формулювати позицію, зокрема і в РНП".
Разом із тим до президентських та парламентських виборів залишається ще багато часу, тому робити конкретні прогнози рано і фактично неможливо, адже зміни можливі дуже різні. І під керівництвом Ердогана Туреччина залишатиметься ще 4 роки.