Ядерні держави: хто має найсмертоноснішу зброю та нарощує потенціал, а хто сказав "ні"

Хто володіє ядерною зброєю: клуб дев'яти

Фото: Getty Images

Ядерна зброя – це один із найпотужніших видів озброєння. Вона здатна знищувати цілі міста й залишати по собі радіоактивне забруднення на десятиліття. Цей смертоносний вид зброї базується на використанні енергії, що вивільняється під час ядерного поділу або синтезу. Саме через свій руйнівний потенціал ядерна зброя вважається не лише інструментом війни, а й засобом стримування – політичного тиску та стратегічної рівноваги.

Сьогодні до так званого Ядерного клубу – неофіційна назва групи країн, що володіють ядерною зброєю, – належать 9 країн світу. Серед них офіційно визнаними ядерними державами є п’ять країн, які підписали Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ): США, Росія, Велика Британія, Франція та Китай. Проте на практиці цей клуб помітно ширший. До нього входять також Індія, Пакистан, Ізраїль (неофіційно) та Північна Корея, яка вийшла з ДНЯЗ і здійснила кілька ядерних випробувань.

Попри те, що кількість боєзарядів значно скоротилася з часів Холодної війни, потенціал власників ядерної зброї залишився колосальним. А всі дев’ять країн продовжують активно модернізувати свої ядерні арсенали та розробляти нові системи доставки ядерних зарядів.

Що відомо про країни ядерного клубу: найновіші та найдавніші члени

Якщо розташувати основні країни у порядку надбання ядерної зброї, то угорі списку опиняться Сполучені Штати Америки, натомість останні позиції належатимуть КНДР та Ізраїлю, який наявність власної ядерної зброї не коментує. 

Отож, найперше ядерна зброя  з'явилась у Сполучених Штатів – із 1945 року, коли американці здійснили перший у світі ядерний вибух та уразили смертоносними боєголовками Хіросіму й Нагасакі. А от перша в історії детонація термоядерного пристрою відбулася восени 1951 року на атолі Бікіні у випробуванні Айві Майк.

Радянський Союз також не гаяв часу, тому вже 1949 року випробував свій перший ядерний пристрій, а 1953 року провів випробування першої у світі термоядерної бомби. Росія ж свого часу стала єдиним міжнародно визнаним спадкоємцем усього ядерного арсеналу Радянського Союзу.

Велика Британія розпочала свій ядерний шлях після випробувань 1952 року і термовипробувань 1957 року, а Франція – 1960 та 1968 років відповідно. Натомість Китай відстав від останньої у першому підриві ядерної бомби, здійснивши його 1964 року, але на рік обігнав у термоядерних випробуваннях, які провів у 1967-му.

А от Індія тривалий час офіційним власником ядерки себе не визнавала, хоча перші випробування провела ще 1974 року, але заявила про наявність у себе такої зброї аж 1998 року – після підземних випробувань п'яти ядерних вибухових пристроїв. Її сусід та одвічний суперник Пакистан свої випробування розпочав власне лише для того, аби віддзеркалити дії Індії: і випробував того ж року шість ядерних зарядів.

Тим часом вже у новому тисячолітті, у 2005 році, про створення та перше підземне випробування ядерної зброї заявила Північна Корея, відтоді країна провела ще не одне випробування, постійно вдосконалюючи свої технології.

І на завершення варто згадати про Ізраїль – це країна, яка офіційно не підтверджує наявність власних ядерних боєголовок. Але, як вважають експерти, тут цілком можуть зберігатися боєзаряди власної розробки із 60–170-х років минулого століття. 

Скільки ядерної зброї у світі

Фото: GettyImages

Загальний світовий запас ядерних боєголовок нині становить понад 12 тисяч одиниць, з яких майже 10 тисяч готові до використання. Про таку інформацію можна говорити на основі відкритих джерел, зокрема даних Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI) та Федерації американських науковців (FAS).

Фактично Росію та США можна назвати ядерними монополістами, адже вони володіють найбільшою кількістю боєголовок – 5580 та 5044 відповідно.

Росія має найбільший арсенал у світі та займається активною модернізацією систем доставки, окрім того, продовжує й виготовляти нові боєголовки. Щобільше, Росія також оголошувала про розміщення ядерної зброї в Білорусі, яка не є країною з Ядерного клубу. Тим часом США залишаються власниками найпотужнішої стратегічної тріади, йдеться про авіацію, ракети та підводні човни.

Натомість третє місце закріпив за собою Китай, який лідирує за темпами розширення свого ядерного арсеналу та потенціалу. Країна стабільно нарощує запаси та розширює сили ядерного стримування. І наразі може похвалитися приблизно 500 боєголовками.

Франція робить ставку на стратегічні ракети та підводні човни і має близько 290 боєголовок, тоді як Велика Британія у своїй ядерній програмі залежна від США через тісну співпрацю: оренду ракет та виготовлення боєголовок на базі американських технологій. Хоча на тлі заяв Трампа обговорюється можливість розвитку більш незалежної європейської ядерної політики, зокрема шляхом посилення співпраці з Францією, яка має власну ядерну програму.

Приблизно однакову кількість ядерної зброї – близько 170 боєголовок кожна – мають Індія та Пакистан. І якщо другий орієнтується на доктрину стримування, то Індія, поряд із підтримкою політики "незастосування першим", активно розвиває свій потенціал.

Тим часом Ізраїль зберігає так звану політику двозначності і наявності своїх 90 ядерних боєголовок не визнає. Натомість  КНДР невпинно працює над новими технологіями, розробляє ракети великої дальності і проводить випробування.

І тут поряд з основними дев'ятьма країнами варто згадати ще тих, хто близький до створення власної ядерної зброї або ж здатен створити її за короткий час. Передовсім йдеться про Іран. Цю країну вважають найближчою до створення власної смертоносної зброї. На початку 2025 року у The New York Times навіть з'явилася інформація від розвідки про те, що Іран вивчає прискорений спосіб виробництва ядерної зброї. І якби Тегеран все ж захотів мати її зараз, то його запасів урану вистачить на виготовлення 4-5 боєголовок. Це викликає серйозне занепокоєння у міжнародної спільноти.

Поряд із тим залишаються ще Німеччина та Японія, як переконані експерти, вони за своїми науково-виробничими можливостями здатні створити ядерну зброю за короткий час після ухвалення політичного рішення й фінансування.

Не лише Україна: хто сказав "ні" ядерній зброї

Попри руйнівну силу ядерної зброї, в історії були приклади країн, які вирішили добровільно від неї відмовитися або не реалізували свій потенціал.

Найперше тут ітиметься про Україну, хоч вона й не єдина країна, яка відмовилась від ядерної зброї свого часу. Але власне Україна успадкувала третій за розміром арсенал після розпаду СРСР. Проте у 1994 році передала ядерну зброю Росії в обмін на гарантії безпеки за Будапештським меморандумом. На той момент вона стала однією з перших країн, хто прийняв рішення про відмову.

Свою ядерну зброю Росії також передали Казахстан (близько 1400 боєголовок) та Білорусь, яка сьогодні є фактично її сателітом та раніше дала дозвіл на розміщення на своїй території російського ядерного озброєння.

Єдина країна, яка розробила, а потім знищила власну ядерну зброю, – це Південно-Африканська Республіка. Вона мала порівняно невеликий арсенал, який складався із 6 зібраних ядерних зарядів. Проте вони усі були добровільно знищені.

Аргентина та Бразилія у 1980-х роках теж мали потенціал для створення власної ядерної зброї, але домовилися про взаємний мирний нагляд та відмовилися від розробок.