Приспана відповідальність може призвести до втрати українських перспектив

Візит Путіна у Маріуполь свідчить лише про те, що він до перемовин з Україною не готовий і не хоче їх. Це знак росіянам, Сі Цзиньпіну і всьому світу

Я б хотів вірити, що Путін слабий і Росія завтра розвалиться. Сама собою. Але не люблю дурити ні себе, ні інших. Звичайно, це було б прекрасно, але чому це має статися?

Дехто був інфантильним при виборах президента (і не лише останнього, хоча того разу таких було найбільше). Мовляв, завтра помиримося з Росією, вступимо у Євросоюз і отримаємо безмежне фінансування від Китаю. Питання "Чому?" було другим складним питанням, на яке відповідати не обов‘язково.

Віра у швидку перемогу, моментальний контрнаступ, смерть Путіна, розпад Росії — це як віра в Бога. Потрібні для Перемоги. Але є така українська приказка: "Роби, небоже, то й Бог поможе"

Читайте також: Зеленський, Китай і перемовини з Путіним

Віра у швидку перемогу, моментальний контрнаступ, смерть Путіна, розпад Росії — це як віра в Бога. Потрібні для Перемоги. Але є така українська приказка: "Роби небоже, то й Бог поможе".

Щоб Бог поміг, треба робити. Люди мають мати реальну інформацію про події на фронті, фінансовий стан держави. Фахівців потрібно об‘єднувати, а не шукати у фейсбуці, економіку переводити на військовий лад, а реформи для вступу у НАТО і ЄС пришвидшувати, а не прикривати ними бажання збільшити владу.

Ми живемо у час, коли приспана відповідальність може призвести непомітно до втрати будь-яких українських перспектив.