Зеленський, Китай і перемовини з Путіним

Президент Зеленський сказав, що хоче зустрітися з лідером Китаю. Це здивувало багатьох журналістів. “Чому він лишає двері для Китаю відкритими?”- запитав мене журналіст одного впливового європейського видання. Я відповів: “Тому, що до цього Зеленський заявив, що немає предмета розмови з Путіним”.

На рішення Росії про завершення війни може вплинути лише Китай. Бо для Путіна, це справа утримання влади й навіть фізичного існування.

Це констатація нових реалій після провалу російської агресії в Україні.

Але думаю, що Зеленський може помилитися. Він будував свою передвиборчу програму на обіцянці досягнути миру після початку російської агресії у 2014 році на переговорах з Путіним. У Путіна не було такого бажання. Думаю й у Сі зараз бажання розмовляти з Зеленським немає. Він конкурує із США, а не з Україною.

Але може з‘явитися. Сі Цзіньпін для багатьох здається ефективнішим переговорником і “примирювачем”, ніж Ердоган.

Російський МЗС уже підтримав так званий “китайський мирний план”, зауваживши, що так звані “демілітаризація” і визнання “нових територіальних реалій” влаштують Росію. І ще так зване “відновлення прав російськомовних” і “денацифікація”.

Будь-які перемовини, навіть через посередників завершуються у разі домовленості певним незадоволенням обох сторін.

На що готовий піти Зеленський? Територіальні поступки для нього неприйнятні, бо у такому разі йому нагадуватимуть причини неготовності до війни і як результат - втрата територій. А от на елементи “денацифікації” влада б погодилася.

Позавчора саме “Слуги народу” провалили проєкт, ініційований одним з членів цієї партії Веніславським “Про внесення змін до Закону “Про географічні назви” (щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України, № 7253).

Навіть точкові деколонізаційні проєкти не отримують голосів керівної партії!!!

Наш проєкт Закону про деколонізацію гуманітарної сфери України 7721 від першого вересня владою навмисно не виноситься в зал. Як і альтернативний проєкт, який подали депутати від самої провладної партії. У нашому законі вперше дається законодавче визначення “руского міра.

Із забороною гундяєвської РПЦ взагалі драматична історія.

Немає іншого виходу ніж заборонити цю ворожу структуру і з цього приводу є консенсус в суспільстві. Однак це потрібно зробити максимально швидко і законодавчо правильно. В парламенті знаходяться два законопроєкти стосовно заборони діяльності Російської православної церкви (РПЦ), її філій і організацій в Україні: №8221 та №8371 від Кабінету міністрів. Перший комітет з гуманітарної політики вже рекомендував ухвалити за основу. Згодом рекомендував другий.

Звичайно, є ризик, що деякі пропозиції з урядового законопроєкту розтягнуть заборону діяльності РПЦ на довгі роки, а тим часом УПЦ МП діятиме вільно.

Юристи московської церкви вже готують ґрунт для такого оскарження, хоча законопроєкт ще не прийнятий. Якомога швидше має бути ухвалений законопроєкт №8221 і в ньому можуть бути враховані кращі з пропозицій урядового законопроєкту.

Але внесення в зал і нашого, і навіть урядового проєкту блокується !!!

Отже, для проведення перемовин з Путіним через посередників, де у жертву буде принесена деколонізація гуманітарної сфери, дорога відкрита.