Про специфічну дипломатію Подоляка

Але цей факт ґрунтується не просто на поточному суб’єктивному ставленні, а на міцному фундаменті власних стратегічних, на кілька десятиліть мінімум, інтересів двох 1,4-мільярдних країн. Погодьтесь, підстави для обрання сторони в протистоянні більш ніж серйозні.

Але, звісно, критикувати цю позицію треба, ми маємо це робити, як і союзники. Однак коли скільки завгодно жорстку критику оприлюднює незалежний експерт, журналіст, аналітик – це нормально, це не зачіпає сфери дипломатії. Китай і сам дозволяє і цілком схвалює і набагато більш жорстку (і геть неконвенційну) критику і США, і ЄС, і Росії, і інших — але з неофіційних джерел.

Однак коли настільки "низьку критику" (по факту – просто публічне приниження) дозволяє собі представник державного апарату, чиновник чи представник дипломатичних кіл – це вже сприймається як публічна зумисна образа. Тим більше в контексті менталітету країн Сходу.

Читайте також: G-20: Росію випхнули з потяга цивілізації

Звісно, критика і навіть приниження там більш ніж допускається і в міждержавних стосунках – але якщо хочеш, то роби так, як вимагають їхні норми. Зовні це мусить виглядати як специфічний розтягнутий і дуже заплутаний комплімент – але з прошитими натяками, настільки грубими, що навіть відвертий плювок був би не таким образливим. Отоді все в порядку. Все буде сприйнято як має бути. У відповідь прийде такий самий комплімент.

В будь-якій іншій формі подібні слова сприймуться як пряма образа і виклик – навіть якщо обидві сторони в курсі, що там 99% правди (а тут і того нема: все ж дуже значна частина високотехнологічної продукції на планеті виробляється Китаєм, значна частина ІТ-розробок йде на аутсорсинг до Індії, останній саміт G20 розглядав переміщення глобального центру виробництв саме з Китаю до Індії – тобто, і там, і там базис, в тому числі отой "інтелектуальний рівень" працівників і інженерного персоналу, достатній).

Це інша парадигма, геть відмінна від західного прагматизму "головне не слова, а справи". Для Сходу слова, сенси – така ж частина реальної політики, як і справи.

Читайте також: ООН і G-20 з путінським акцентом

В міждержавній сфері для Сходу це частина обов’язкового ритуалу: ви зустрілись і перед тим, як перейти до розмов про дуже серйозні речі, ви певний час обмінюєтесь компліментами з дуже багатошаровими сенсами (а після цього етапу можна хоч кров пускати одне одному – ритуалу дотримано). Ці компліменти, зокрема, розставляють стартові позиції в переговорах. Хоча на стадії "обміну компліментами" всі переговори можуть і провалитись – якщо буде позначено абсолютно неприйнятні позиції, що не допускають домовленостей і компромісів.

Так що наслідки цього, звісно, будуть – і безпосередньо для України, і для союзників. І наслідки малоприємні.

Хоча "хороші русскіє" у своїх етерах, звісно, скажуть, що все правильно зробив, так і треба!

Джерело

Про автора. Олексій Голобуцький, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.