Так, вона крута! Давно пора краще знати (а значить, і вміти розрізняти) наших справжніх ворогів і друзів на Заході (про Схід мовчу, там взагалі поле неоране!), - не Тімом Снайдером єдиним, впливові проукраїнські голоси, які не один рік "лупали скалу" західного невігластва, були й раніше, але українська держава все ще погано вміє в "м'яку силу", отож віддавати їм належне (та хоч би на ім'я пам'ятати!) - це у нас ще в рубриці "уроків на майбутнє"...
Впливові проукраїнські голоси, які не один рік "лупали скалу" західного невігластва, були й раніше, але українська держава все ще погано вміє в "м'яку силу"
Для початку, добре було б комусь із наших медійників відтитрувати українською прецікаву дискусію, що відбулася нещодавно в іншому парламенті ЄС — головному, Європейському (брюссельському): з ініціативи євродепутатів Литви там обговорювали проблему "деколонізації російської культури" (Pushing Pushkin - це не я придумала, заголовок автентичний).
Читайте також: Оксфорднаш
Хто знає англійську — дуже раджу послухати: дискусія показова для нинішнього стану європейських умів, як градусник під пахвою, а заодно маєте нагоду побачити тут в ділі Едварда Лукаса (гугліть, хто не в курсі) і двох молодших блискучих інтелектуалів сучасної Європи: Крістіну Сабаляускайте (литовську письменницю й журналістку, що мешкає в Лондоні) і Рафаеля Ґлюксмана (сина Андре Ґлюксмана, котрий, на відміну від тата-філософа, подався в політику, але "брахманської" закваски не втратив, послухайте, як правду-матку ріже про імперіалізм західний і російський, хоч зі студентами на окремі репліки розбирай!) - словом, дуже корисний захід, вартий всілякої популяризації, до якої й закликаю: бо наративна війна, на відміну від гарячої, виграється зусиллям кожного, хто послуговується мовою, отож слухаймо, думаймо — і вчімося перемагати...
Про авторку. Оксана Забужко, письменниця
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.