Путін втратив владу і не може більше шантажувати ядерною палкою, — Піонтковський

Ключова історія - чим завершився переворот, недопереворот, імітація. Хто отримав основний профіт. Путін отримав тільки мінуси, розумієте, фельдмаршалл одразу втік з Москви. І після того намагається відмитися. Не вдалося. Пригожин не отримав нічого, крім обіцянки зберегти йому життя, можливо. І відповідно, ті люди, які стояли і організовували відповідні процеси, можливо вони якраз отримало профіт. Зокрема йдеться про Бортнікова, Патрушева і ко. І поки що на місці Шойгу.

Передовсім ви праві, втратив Путін. Організатори перевороту досягли успіху, вони дуже сильно, помітно підірвали особисту владу Путіна. Адже особиста влада диктатора спирається лише на беззаперечне підпорядкування всіх учасників тієї банди. В неї ж немає жодної електоральної легітимності. Всі ж розуміють, що не ці формальні процедури є джерелами його влади. От ми бачимо, наприклад такий феномен – ненависть Путіна до Пригожина просто накриває. Ми чули його виступ, він не називає його ім’я, але це демонстрація найвищого ступеня ненависті. Він не називає на ім’я двох своїх ворогів – Навального і Пригожина. Але разом із тим Пригожин живий, і не лише живий, він активно пересувався навіть Росією. У неділю, вже після так званого придушення бунту, він спокійно приїжджав до Петербургу. Зустрічався там з Ковальчуком, якого, як ви знаєте, я маю серйозні підстави вважати взагалі таким собі хресним батьком так званої партії керованої капітуляції. І перемогла ця партія, вона делегітимізувала Путіна, відкрила можливості для висунення йому вимог та ультиматумів. Жалюгідна спроба, ви вже згадали його, врятувати свій рейтинг у Дербенті. Але ж слухайте, це смішно. Вождь російського народу організовує якусь постановку в Дагестані. А чому він не поїхав у Ростов? Чому б не поїхати в Ростов?  Мешканці Ростова, Ростов же зазнав нападу, захоплення бунтівниками, треба було приїхати, підбадьорити їх. Але Путін прекрасно бачив, з яким захватом, як героя, мешканці Ростова проводжали Пригожина та його бійців Вагнера. Це вже було ввечері 24-го, після декількох виступів Путіна, після рішення прокуратури, оголошення злочинцем і так далі.

Оце дві Росії. Мешканці Ростова, які вітають Пригожина, та мешканці Рубльовки, що на бізнес-джетах покидали Москву. Першим залишив Москву Путін.

І за чутками знаєте, кого він із собою захопив? Звісно прем'єр-міністра Мішустіна, так. Про всяк випадок. Я навіть не уявляю собі, як це виглядало. Можливо він під стволами, не знаю, Стєчкина якраз сідав поближче до тіла Путіна.

Мішустін небезпечна людина в руках його ворогів.

Мішустін може підписувати накази як виконуючий обов’язки президента, якщо щось трапиться з Путіним.

До речі, у тій демонстрації лояльності й відданості губернаторів, міністрів, яку його піар-команда влаштувала у суботу зранку, Мішустіна не було. Перші слова Мішустін сказав десь вже у понеділок чи вівторок. А там були дивовижні речі. Передовсім, звичайно, поведінка Євкурова й Алексєєва. Вони ж сиділи у таких позах, як от, знаєте, бандити сидять навпочіпки трійцею і перетирають якісь питання. Отак перетирали два генерал-полковники і злочинець. І доносились приголомшливі репліки. Пригожин казав: віддайте мені Шойгу й Герасимова. До речі, Шойгу й Герасимов перебували у цій ж будівлі південного військового округу. Вони втекли при наближенні Пригожина. А ці кажуть, забирайте їх, вони нам не потрібні. Два дні демонструвалась повна відсутність влади в Росії, так звана fear of state, і тепер ми житимемо у зовсім новій путінській реальності.

Відкриті всі варіанти. І не забуваймо, маса була коментарів, все ж я продовжую наполягати на тому, що ціль цієї групи опозиціонерів – почесна капітуляція. Протилежність путінській партії до почесної нічиєї.

Путін також розуміє, що війна програна.

Але з допомогою всієї своєї світової агентури, всіх цих миротворців, яких він засилає до Києва, він добивається почесної нічиєї. Тобто зупинки військових дій, частина українських територій залишається в руках у ворога і Путін продає це як свою почесну нічию.

Є ще одна третя версія і третя партія. Партія транзиту. І ми розуміємо, що в теперішній історії змовникам вдалося досягнути основного. Вони хотіли налякати Путіна, це їм вдалося. Вони хотіли принизити Путіна перед генералітетом, вони досягли своєї цілі. Кульгава качка в Імперії не має великих шансів утримувати владу. Хіба би, розумієте, він почав би з варфоломіївської ночі. Її поки що нема. І відповідно, можливо вони досягнули своєї цілі. Тому що остання розмова Путіна, Бортников, Патрушев і Шойгу не в формі. Вона засвідчила, що можливо вони якраз займалися врегулюванням реальних повноважень Путіна: в Дербент ти їздити можеш, а от наприклад ядерну кнопку, з кодами доведеться попрощатися і так далі.

Оце ви підкреслили дуже важливий момент. Його моментально зрозуміли між іншим на Заході. Ви звернули увагу, як за два дні змінилась лекція президента Байдена. Спочатку наші обережні союзники ледь не благали українців, мовляв не бийте по російській території, не загострюйте ситуацію. А через два дні Байден з неочікуваною для нього певністю заявив, що позиції Путіна суттєво ослаблені. Наші американські друзі, у мене таке двояке ставлення до їх розвідувальної спільноти, у них прекрасна техніка, вони явно слухають розмови у бункері, це було зрозуміло. Пам’ятаєте, як вони перед початком війни видавали точну інформацію про те, що там готується і навіть виникла певна напруга з Києвом. Але в них слабші аналітичні можливості. Вони тоді ж передбачали, що Київ впаде за два тижні.

Вони явно слухали розмови і вони, зрозуміли, що Путін втратив значну частину влади. І один із найважливіших підсумків – все, усі розмови про ядерний шантаж закінчились. Він не може арештувати Пригожина. Схоже на те, що вони тримають в якомусь підвалі Суровікіна, але не можуть про це навіть сказати публічно. Використання ядерної зброї вимагає велетенської концентрації влади в руках першої особи,

він не може тепер наказати нікому, не лише щодо ядерної зброї, але й з інших сценаріїв екологічної катастрофи,

вибух атомної електростанції Запоріжжя, титанового заводу чи там обговорювалась можливість підриву власної Курської АЕС, щоб змінити повістку дня. Всі ці варіанти вже виключені, це найважливіший результат втрати значної частини влади.

Справді, коли починає створюватись так званий вакуум влади, то його хтось має заповнювати. Наскільки я розумію, це не Шойгу, можливо це і не буде Бортніков з Патрушевим. Можливо вони перетасували карти і будуть витягати на перші позиції кого? Губернатора Дюміна, генерал-полковника, і не просто так собі генерал-полковника головного управління генштабу Російської Федерації і так далі, ні, людину, яка відповідала зокрема і за окупацію Кримського півострову в 14-му році. Тому що він стояв, так би мовити,  дуже близько до планування і розгортання цієї спеціальної операції. 

До речі, Дюмін перебуває, це завжди відомо було, у дуже близьких дружніх стосунках  Пригожиним. Вони навіть спільним бізнесом займались. Ось свою імперію з постачання та харчування армії Путін розгорнув якраз, коли Дюмін був міністром оборони. Але що я хочу відзначити, дуже показово, Дюмін єдиний з губернаторів центральної Росії, який не виступав на телебаченні з демонстрацією своєї лояльності Путіну. Всі були там, і білгородські, і курські, і рязанські. Але я б на чому хотів сконцентруватись, не важливі персоналії, важливо, що робитиме ця нова влада. Моє переконання в тому, що оточення Путіна розходиться зі своїм фюррером, бо воно розуміє, що війна програна. Але Путін хоче вийти з неї за допомогою почесної нічиєї. І люди розумні, поінформовані усвідомлюють, що жодної нічиєї йому ні Київ, ні Захід не дадуть. Доведеться відходити на кордони 91 року. Тому я цю партію називаю "партія почесної капітуляції".

І от наступний перший такий масштабний успіх українського наступу, наприклад звільнення Бахмута чи звільнення Мелітополя, чи руйнування кримського мосту, стане тригером для другої серії цього путчу, скерованого проти Путіна. І не важливо, кого вони поставлять на його місце, синка Патрушева чи цього Дюміна, чи на якийсь час залишать маніпульованого  в.о. президента Мішустіна.

Факт в тому, що вони розуміють, що війна з Україною програна і потрібно задуматись над тим, як зберегти владу в Росії після війни.

В країні, яка програла війну. І для них ця демонстрація настроїв народу в Ростові – дуже серйозний сигнал. Якщо затягувати, якщо не визнавати цю поразку, не домовлятися про виведення військ на кордони 1991 року, тоді поразка може стати стихійною. У випадку великих успіхів української армії, що зроблять ці десятки тисяч мобіків? Вони побіжать з фронту зі зброєю. Так само, як вони побігли у 16-17 роках минулого століття, і рознесуть й ту Рубльовку. Не випадково ж найбільш жирні мешканці Рубльовки втікали на своїх джетах на початку цього путчу. Тому ще раз кажу, не важливо хто буде поставлений замість Путіна, а важливо, з якою програмою. А ця програма може бути тільки одна. Я її називаю керованою капітуляцією, тобто прохання до української влади про припинення вогню з ціллю дати можливість організованого виведення російських військ на кордони 1991 року. Я думаю, що ось це справжня ціль змовників.

Ми розуміємо, що хто-хто, а Путін не збирається розставатися не лише з владою, але і з життям. І було два надзвичайно показових моменти. Перше - його втеча і друге, - це його істерика на камеру. Тобто, ви собі уявляєте, людина, яка намагалась стримувати себе, і це все одно проявилося. У теперішній ситуації можливо тоді Путін розпочне те, що він хотів розпочати раніше, велику м'ясорубку і всіх потенційних тухачевських відправить на ешафот. Ну, позасудовий, новічок же ніхто не відміняв.

Він спізнився. Для цього вже немає ресурсу. Ви ж бачили, це не лише його єдиний виступ був такий, 5-6 виступів були істеричними. Він робив першу заяву, через пів години інше, потім ота сцена у Грановитій палаті, де він спускався із велетенських сходів до якихось потішних військ. Нарешті ця поїздка по народну любов до Дербенту.

На 100%, по-перше, ми розуміємо, що це був двійник Путіна,

це людина, яка тих воєнкорів витримувала на карантині по два тижні, а тут ліз обійматися в натовп зі всіма тими підібраними дагестаночками. І найголовніше, ще раз підкреслю, вже у жодне російське місто він так не поїде. Путін програв, у нього немає власного ресурсу ні для ядерного шантажу Заходу, ні для екологічних техногенних провокацій, ні для розправ з ворогами. От розкажіть мені про це, якщо через два дні буде вбитий Пригожин, я готовий погодитися з тим, що можливо Путін зберіг свій ресурс для розправи. Немає в нього ресурсу, і він не посміє навіть відкрито заарештувати Суровікіна.

Я думаю що Пригожина може врятувати лише те, що вони пообіцяли-поклялися нічого з Пригожиним не робити. Якщо вони вб'ють Пригожина, це надзвичайно негативно вплине на моральний стан людей, які оточують зараз Путіна. Тобто це буде означати, що Путін повністю не договороздатний навіть в межах свого власного злочинного угруповання. Але з іншого боку те, що Путін живий, є також свідченням того, що Путін їм потрібен. Він їм потрібен як основна і єдина імперська скрєпа. Розумієте, не ота вся маячня Дугіна, не якісь конспірології Проханова і так далі. Ні, єдина скрєпа, національна ідея Російської імперії в теперішньому форматі – це Путін. І тут правий був хтось, не пам'ятаю, з пропагандистів: не буде Путіна, не буде в теперішній формі Росії. Він їм потрібен для легітимізації будь-яких дій.

Кожен новий успіх української армії позбавляє його тієї легітимізації. Ба більше, я думаю, що оцей перший акт бунту, поштовхом до нього стало знищення моста на Кримському перешийку. По-перше, це був серйозний військовий успіх, втричі зменшився потік постачання угрупування херсонського й запорізького. А по-друге, це демонстрація нових технологічних можливостей. Якщо Антонівський міст ЗСУ знищували пів місяця, як ви пам’ятаєте, то тут це було збито з першої ракети. Все це, всі дугінські фантазми ділових людей не цікавлять. Їх цікавить як утримати владу та свою власність у країні, яка програла. Їхня повістка дня – це вихід з війни на умовах плану Зеленського, з яким вони готові погодитися.

Чому, на вашу думку, вони не ліквідували Путіна? Чому вони заходили аж так далеко, розумієте, оті от колони і так далі, велика інформаційна накачка. Якщо вони мали ресурси, вони могли завести людей в кількості 10-20, скільки їм там треба було, тисяч, малими групами, розосередити їх. І все зробити без цього от публічного шоу.

Дуже точне і дуже важливе питання, чому Пригожин зупинився і не пішов на Москву? Тому, що ці люди хочуть постати перед Заходом, перед російським суспільством як серйозні, солідні люди, вони не хотіли прийти до влади в результаті вуличних боїв у Москві. Це дуже неприємний контекст для всього майбутнього правління. Вони хочуть прийти до влади за наказами виконуючого обов’язки президента Мішустіна. Тому їхньою ціллю було не йти в кабінети Кремля через трупи путінських охоронців, вони продемонстрували Путіну всі його слабкості. І тепер вони переконані, що можуть вмовити його піти у відставку. Окрім того, якби Пригожин увірвався в Кремль, то його позиції були б колосальні як лідера, народного вождя. Пригожин їм також не потрібен. Пригожин потрібен їм лише як інструмент, а не як майбутній правитель Росії. Тому вони максимально використали Пригожина для ослаблення Путіна, для його делегітимізації в очах еліти, в очах російського суспільства та Заходу. А тепер наступний їхній крок – прийти до влади без всіляких боїв у Москві, абсолютно законним шляхом.