Про це у воєнних підсумках тижня розповів військовий експерт та ведучий Еспресо Сергій Згурець.
Січень був дуже напруженим, бойові дії тривали по всій лінії фронту. Показники знищених ворогів і є показником інтенсивності. Знищено понад 130 тис. ворожих сил - це майже вся армія вторгнення. Тоді заходило 180 тис. особового складу. Коли ми говоримо про 130 тис. знищених плюс поранених - показники є значними. За весь цей час головних цілей ворог так і не досягнув. Успіхи навколо Бахмута є тактичними. Його беруть вже 6 місяців. Якщо рахувати просування на 40 км від Попасної, то це 3,5 км на місяць. Це повільно. Ворогу вдалось шляхом значних втрат вдалось взяти під контроль містечко Соледар площею у 5 км. Зараз він намагається втримати ці позиції та спробувати оточити Бахмут з півночі та півдня. Це йому не вдасться.
Близько 40 тис. вагнерівців було знищено і під Вугледаром, і під Соледаром, і навколо Бахмута. Зараз армія вагнерівців потихеньку йде в тінь через втрати.
За оцінками військових, у Бахмуті все буде зроблено так, щоб місто й далі залишилося нашою фортецею. Ворог намагається рухатися від Кліщіївки до траси Костянтинівка - Бахмут і зараз прагне просунутися до населених пунктів Ступочки та Іванівське, які лежать на цій трасі. Просування є мінімальними. Заходи ЗСУ дозволять і далі не допустити просування на трасу, хоча через мінометний вогонь ця дорога є ризикованою. Але ніхто не має наміру полишати Бахмут і допускати противника до згаданої траси.
Заява Зеленського про те, що Бахмут ніхто не здаватиме, стала відповіддю на публікації західних ЗМІ. Там йшлось про те, що Україні треба затягувати бойові дії у зоні Бахмута і чекати закордонної зброї, але якщо виникнуть ризики, то потрібно залишати місто. Це оцінка закордонних журналістів та експертів, які не відчувають того, що відбувається в місті.
Така заява президента є показником того, що ми будемо далі тримати цю ділянку. Вона дозволяє і надалі перемелювати живу силу противника, а забезпечення є не лише трасами, які можуть бути під вогневим впливом РФ. Є траси, які пролягають за пунктом Часів Яр і дозволяють далі забезпечувати Бахмут усім необхідним. З усіх напрямків місто оточене фортифікаційними спорудами. Тільки на сході росіяни намагаються заходити в сіру зону.
Бойові дії в зоні Опитного та Іванграду. Там ворог протиснувся в міську забудову. Це не критично, бо Сили оборони так сами завели туди штурмові підрозділи, які спроможні ефективно знищувати противника в міських забудовах. І це буде ще одна особливість боїв у Бахмуті - бойові дії в забудові, які обійдуться для ворога значними втратами.
Росіяни намагаються дійти до трас на півночі та півдні. На півночі Красну Гору й далі обороняють наші військові. Ворог намагається протискатися, але без особливого успіху, тому пробує розширити свої дії в бік Сіверська. Вони не мають можливості рухатися через саму трасу, залізницю та річку, які відмежовують Красну Гору від рубежів нашої оборони. Ми розуміємо ризик для сил у Бахмуті, бо на їхнє забезпечення впливають траса на Сіверськ, траса на Слов’янськ і траса на Костянтинівку. Але є інші шляхи, які здатні забезпечувати місто. Те, що роблять наші воїни, демонструє потужність нашого потенціалу. Якщо буде більше закордонної артилерії - вона стане позитивним чинником, щоб знищувати росіян ще ефективніше.
У зоні Соледара знищується значна кількість ворожої сили й зараз, попри те, що росіяни вважають, ніби забезпечили панівні умови. Наша артилерія дозволяє далі перемелювати противника в цій ділянці фронту.
На ділянці фронту від Сватового та Кремінної і навіть вище росіяни нагнали значну кількість живої сили, техніки та озброєнь, забезпечили мінування територій. Хоч лінія фронту не посувається, але з обох сторін відбувається накопичення сили. Ворог вдається до контратак, щоб посунути наші підрозділи, які раніше атакували Діброву. Зараз вони намагаються сунути в бік Торського, виходити на напрямок Лимана й забезпечити тиск на українські війська. Лиманський напрямок зараз вважається одним із найнебезпечніших - через кількість військ на цій ділянці, поблизу Старобільська, на державному кордоні на півночі (20 тис. резервних сил). Одна з експертних оцінок полягає в тому, що цей наступ, який триває, має значну динаміку, аби забезпечити рух на Лиман і, можливо, навіть на Ізюм.
Противник уже почав наступальні дії. Вони відбуваються в зоні Сватове - Кремінна з огляду на накопичення зусиль. Інші напрямки стосуються Бахмута і Соледара та півдня. Розмови про великий наступ із півночі (Суми, Київ, Чернігів) є перебільшенням. Сьогодні у РФ немає достатніх сил для багатосторонніх наступів. Зараз у них 320 тис. особового складу, 150 тис. ще десь готується. Усі ці сили вже десь залучені. У РФ є ще місяць-півтора, щоб здійснити максимальний прорив.
Напрямок з Білорусі ускладнений: болота, мінування усіх напрямків, де ворог може просуватися. Наші підрозділи вже готові до будь-яких дій звідти. Зараз, коли ми говоримо про Білорусь, потрапляємо в коло інформаційної залежності. Жива сила ворога достатньо обмежена, вона концентрується на півночі Луганщини та на півдні біля Вугледара.
Валуйки - Куп’янськ - це один із напрямків наступу, які сьогодні починає реалізувати РФ, аби забезпечити своєрідне охоплення. З півдня окупанти атакують на Вугледар, далі хочуть піти на Курахове й далі на північ на з'єднання з Куп'янським угрупованням. Ворог теоретично планує охоплювальні кліщі, але це побажання, які завжди розбиваються реальністю ЗСУ на полі бою.
Упродовж тижня відбувалися спроби армії РФ пробитися до Вугледара. Цей напрямок для них стратегічно важливий із трьох причин. Перша - посунути лінію нашої оборони від транспортних шляхів для забезпечення транспортного коридору. Друга - забезпечити вихід на Курахівську ТЕЦ, яка є енергетичним об’єктом. Третя - намагатися розвивати наступ на Покровське і рухатися назустріч тим військам, які можливо, в разі вдалого наступу зможуть пробиватися від Ізюма на південь. Навколо Вугледара вкотре покладено купу живої сили морської піхоти. Вчора був знищений танк з морськими піхотинцями, двох піхотинців узяли в полон. Наступ на Вугледар відбитий, там ворог втрачає значну кількість сили, але підтягує нову й намагається організувати наступ. Думаю, буде така ж історія, як навколо Бахмута.