Те, що путінська Росія тупо косплеїть Третій Рейх є очевидним і загальновизнаним фактом. Це дає нам які не які підстави використати знання про цю рольову модель для прогнозування деяких процесів у сучасній Росії. Звичайно, з деякими поправками, головною з яких є та, що Гітлер був справжнім буйним, а Путін – всього-на-всього слуга мамони, жалюгідний слабак, випадково винесений на поверхню каламутними водами російської історії. Гітлер не вагаючись брав відповідальність на себе, наприклад, у 1938 році він скасував міністерство оборони Німеччини й особисто очолив новостворене Oberkommando der Wehrmacht. Натомість Путін, який також особисто керує окупаційною армією, воліє в цьому не признаватися, перекладаючи відповідальність на міністра оборони Шойгу та начальника генерального штабу Герасимова. Подейкують, що обох скоро зроблять цапами-відбувайлами за невдачі другої армії світу. Дехто навіть пробує описати вірогідні сценарії їхньої відставки. Враховуючи вищевказане, російський сценарій може бути якоюсь ремінісценцією відповідної події в гітлерівській Німеччині.
То ж подивимося як саме Гітлер звільняв з посади свого військового міністра і головнокомандувача армії?
Гітлер не вагаючись брав відповідальність на себ. Натомість Путін, який також особисто керує окупаційною армією, воліє в цьому не признаватися, перекладаючи відповідальність на міністра оборони Шойгу та начальника генерального штабу Герасимова
З 1933 року міністром оборони Третього Рейху був фельдмаршал Вернер фон Бломберг, який стояв біля джерел вермахту, був одним з організаторів люфтваффе і танкових військ. Його звільнили порівняно милосердно, через сімейні обставини. В січні 1938-го року 59 річний удівець одружився зі своєю 26 річною секретаркою й одразу з'ясувалося, що свого часу вона знімалася в порно (тоді ще не у фільмах, а фото). Цього виявилося достатньо, щоб фон Бломберга з ганьбою спровадили у відставку. Ще гірше було головнокомандувачу Сухопутними силами генерал-полковнику Вернеру фон Фрічу, якого відправили у відставку водночас із міністром фон Бломбергом, але привід знайшли ще ганебніший: його облудно звинуватили в гомосексуалізмі.
Зрозуміло, що причина звільнення полягала аж ніяк не в моральних якостях генералів, просто фюрер вирішив, що пора вже перебирати всю повноту влади у власні руки. Генералів позбулися, попри те, що вони були вірними гітлерівцями й в 1933 році відіграли ключову роль в забезпеченні підтримки армією приходу Гітлера до влади.
Згодом Вернер фон Фріч таки зумів добитися реабілітації й повернення до збройних сил, щоправда, лише на посаду командира полку. В 1939 році він загинув під час штурму Варшави. А от колишній міністр Вернер фон Бломберг помилування фюрера так і не дочекався. Усю війну він перебував у відставці, а тому побував на Нюрнберзькому процесі лише у ролі свідка. Іронія долі: невідомо де втратиш, а де знайдеш. Правда, доля відміряла йому небагато часу: в 1946 році фон Бломберг помер від раку.
Повертаючись до нашого питання: то як може скластися доля нинішніх військових керівників Росії? Враховуючи притаманну москалям жорстокість та косорукість, для Шойгу і Герасимова все може закінчитися не так, як для їхніх нацистських колег. Найімовірніше в короткій перспективі станеться одне з трьох: арешт, несподівана смерть від невідомої хвороби або самогубство. Якщо ж їм усе таки пощастить зостатися живими, то на майбутньому Нюрнберзі – 2 вони точно не проходитимуть як свідки. Суд знову їх всіх об’єднає і вони сидітимуть у першому ряді, біля свого фюрера.
Спеціально для Еспресо.
Про автора. Ігор Танчин, політолог, журналіст.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.