Розслідувачі з групи Bellingcat опублікували надзвичайно цікавий проєкт: вони дійсно виявили групу російських військових, які займаються плануванням ракетних ударів по території України. Цей проєкт у Bellingcat тривав десь пів року і, шляхом перевірок телефонів та контактів, вони змогли знайти цих 30 осіб, які причетні до ударів по цивільних та військових об‘єктах України, критичній інфраструктурі. Bellingcat пробив всі телефонні зв‘язки, визначив групу людей, а потім з‘ясувалося, що це 30 осіб.
На кожний тип ракет було сформовано групу з 10 осіб, які займалися аналізом всієї інформації, щоб ця ракета влучила у потрібні їм об‘єкти. Головне завдання дослідників Bellingcat було з‘ясувати, чи вони дійсно планують удари по цивільних об‘єктах, тому що це є ознака злочину. Такі висновки можна зробити. Скажу про те, що насправді планування кожного ракетного удару займає значний проміжок часу. І ці молоді люди, яких назвали вбивцями "на дистанційці", прокладають маршрути для крилатих ракет різного типу. При цьому особливість полягає у тому, що вони мають таким чином побудувати маршрут, щоб обійти нашу систему ППО та знайти варіанти, де ракета має пролітати над якимось помітним об‘єктом, аби можна було скорегувати курс і прибрати похибки інерційної системи. Фактично, це ручна робота, яка пов'язана з детальним прокладанням маршруту для кожного зразка ракети. Будь то ракета Х-101 чи "Калібр", чи будь-яка інша крилата ракета, яка використовується російською армією.
Головний висновок, який можна зробити на тлі цієї роботи, і як сказав сам керівник Bellingcat Христо Грозєв, ці люди були певні у тому — про їхню роботу ніхто не дізнається. Але коли інформація була оприлюднена і розслідувачі контактували з цими молодими особами, то вони відхрещувалися від того, чим займаються. Але тепер, коли вся ця інформація є публічною, відомі прізвища кожного учасника цієї групи — ці військові злочинці мають відповідати по завершенню війни або раніше.
Також нагадаю, що ГУР публікує великий перелік російських військових та російських пілотів, які здійснюють удари по нашій території зі своїх літаків. Є перелік усіх артилеристів, які здійснюють удари по наших цивільних об‘єктах. Це ті військові злочинці, які будуть відповідати за свої вчинки.
Пройшло вже 8 місяців війни з Росією і ЗСУ демонструють свої переваги над ворогом в ініціативі, гнучкості управління, креативності та відданості головній меті — звільнити нашу землю від окупантів. На тлі цього на американському каналі ABCNews вийшло інтерв‘ю з командувачем Сухопутних військ ЗСУ, генералом Олександром Сирським у популярній в Америці програмі. Здається, чи не вперше вийшла програма, присвячена нашому військовому керівнику. Бо американці дійсно хочуть знати більше про нашу війну з Росією та про наших героїв, що розбивають "другу армію світу". Ведучий з каналу АВС каже, що Олександр Сирський один з двох найважливіших військових умів в Україні, які забезпечили державі винятковий успіх у витісненні та знищенні російських військ. Коли російські війська просувалися на Київ наприкінці лютого, то Сирський очолив оборону, яка зруйнувала початкову ціль Путіна — швидко захопити нашу столицю. За ці зусилля Олександр Сирський отримав звання Героя України. Потім у вересні Сирський очолив проведення контрнаступу українських військ на півночі України, на рідній для генерала Харківщині. Генерал дійсно пройшов навчання у радянських військових закладах, але цей досвід дозволяє передбачити те, що робить противник на полі бою. Він і більшість керівників військового керівництва України орієнтуються якраз на підходи НАТО, які дозволяють більш гнучко проводити бойові дії.
Зараз головна мета всіх операцій, які проводить Україна, проводити наступальні дії з мінімальними втратами. Сирський розповідає, що ми досягаємо цього, знищуючи вогневу потужність противника, його артилерію. Ми уникаємо лобових атак, ми проводимо рейди та маневри, атакуємо з флангів. Ми створюємо умови, у яких ворог починає нервувати, потім зазнає втрат, а далі залишає свої позиції. Проте Сирський відмовився коментувати ситуацію по Херсону, сказавши, що він вірить у ЗСУ.
Також він сказав про те, що військові беруть до уваги усі загрози, які стосуються і підриву дамби Каховського водосховища, і про можливість використання ворогом тактичної ядерної зброї, і також про оцінку російсько-білоруського угруповання, що формується на території Білорусі. Він зазначив, що така загроза є і ворог ймовірно має на меті у перспективі перерізати лінії забезпечення українських військ з заходу. Сирський зауважив, що у такому разі Росія знову ризикує розтягнути лінію свого наступу на півночі достатньо широко і тоді вони вдруге наступлять на одні й ті ж граблі, які знову їм боляче вдарять по лобу. Такі фрагменти інтерв‘ю надзвичайно цікаві. І це напевно перший випадок, коли ABCNews так детально присвятив свій сюжет одному з наших військових воєначальників, які суттєво впливають на те, що ми забезпечуємо перемогу на полі бою з сучасними новими підходами.
Ще є одна важлива тема, яка зараз резонує у багатьох — це ситуація з підприємством "Мотор Січ", що виготовляє двигуни для гелікоптерів. Керівництво цього підприємства було затримано СБУ за звинуваченням у тому, що "Мотор Січ" забезпечувало тривалу співпрацю з агресором, на українських двигунах літають російські гелікоптери, які атакують наші позиції на полі бою.
На думку Валерія Романенка, експерта з питань авіації та провідного наукового співробітника Державного музею авіації, ситуація склалася тому, що у нас не так багато гелікоптерів, відповідно, у керівництва підприємства був вибір: або зупиняти виробництво, або співпрацювати з агресором. Хоча вони могли налагодити зв'язки з іншими країнами, створити сервісні центри у Європі та Азії. "Мотор Січ" випускали основний тип двигуна до гелікоптерів Мі-8 та Мі-24. До Мі-8 було побудовано 12 тисяч двигунів, 2 300 до Мі-24 і ще не менше тисячі інших типів. Якби розвивали мережу постачання до західних країн не через Росію, а напряму, то цього б не сталося і вони не були змушені зупиняти виробництво. Але сталося те, що сталося. І тому всі російські гелікоптери, без виключення, як ударні, так і транспортні, працюють на українських двигунах, які вироблені на "Мотор Січ".
Експерт з питань авіації додав, що у Богуслаєва (президента корпорації "Мотор Січ" - ред.) розробили модифікацію двигуна ТВ3-117 потужністю до 2 800 кінських сил, випробували та сертифікували цю модель, а потім перепродали два двигуни до Росії, після чого росіяни почали їх випускати під індексом ВК-2500. А у 2012-14 роках росіяни побудували завод двигунів, де почали масове виробництво, але з заводу пана Богуслаєва туди поставлялася основна частина деталей. Тобто у Росії йшла викруткова збірка, після чого ставився корпус і потім клепалася лейба "мейд ін Раша" і двигуни були у Росії. За 8 років такої співпраці вони встигли зробити лише тисячу двигунів.
Валерій Романенко пояснив, що у "Мотор Січ" через фірми-прокладки у різних країнах змогли налагодити схему постачання до Росії. Якби був сертифікат кінцевого користувача, то такій ситуації можна було б запобігти. Відповідно, через фірми-прокладки росіяни могли отримувати як самі двигуни, так і найважливіші їхні компоненти для ремонту.
Всі рівні наших перевірчих органів знали про постачання двигунів для Росії, а на заводі про це знав й останній комірник.