Днями, під час виступу перед угорською молоддю у Беїле-Тушнад у Румунії, Віктор Орбан висловив своє політичне кредо: війна в Україні вибухнула, бо Росія не отримала від Заходу гарантій безпеки, західні санкції неефективні, Україна не виграє війну, тому говорити про мир мають американці та росіяни, бо Європа вже нічого не означає у світовій політиці. НАТО потужніше, ніж Росія, тож розмови про плани Росії атакувати Альянс та Союз – це українська пропаганда.
Користь із того для нас полягає у тому, що Орбан виголосив усе те, що не дає спокою Росії. Вона все ще мріє про "рівноправний договір" з американцями, але це для хоробрості й підтримки дисципліни серед своїх васалів і "Russlandversteher" (тих, що підтримують Росію). Тому що Росія програє повністю. Завдяки західній допомозі українська армія перейшла до контратаки на Півдні і найближчим часом може звільнити Херсон. Санкції працюють і стають дедалі гострішими. Їм немає кінця, бо ЄС якраз погодив їх сьомий пакет.
Канцлер Олаф Шольц саме оголосив у матеріалі, що більше немає залежності від російської нафти і газу. І що німці готові до важкої зими, а їхня економіка по суті переходить на воєнні рейки, якщо б із Росії не прийшов жоден кубічний метр газу. Поразкою закінчилась і політика сподівання на те, що "тісні економічні зв'язки і взаємна залежність принесуть стабільність та безпеку водночас". Не принесли, бо у Кремлі мають імперіалістичне та колоніальне мислення.
На початку шостого місяця війни в Україні такі твердження мають бути очевидними, але ж ні. Деякі поважні люди досі пишуть, що санкції приносять більше шкоди, аніж користі, їх ціна для Європи вища, ніж для Росії. Вони "усім серцем" на боці України, яка повинна отримати максимум зброї, але "економіка керується іншими правилами".
Не керується, бо політика має на неї фундаментальний вплив. Це урок, який у Польщі повинні розуміти із заплющеними очима, бо достатньо сягнути по кілька прикладів зовсім поряд. Ямальський газопровід мав бути суто комерційним проєктом, але його "комерційність" закінчилась на питанні оптоволокна, яке йшло паралельно і на яке Газпром хотів мати ексклюзивне право. І на питанні "перемикача" (газопроводу, який з’єднував Ямал з українською мережею газопроводів) в Україні.
Німці, особливо СДП канцлера Шольца, до кінця стверджували, що "Північний потік - 2" – "суто комерційна" інвестиція, хоча вже влітку минулого року росіяни вдарили по ЄС скороченням газових поставок, щоб Європа "не втручалась", коли Росія піде на Україну зі всією армією. І уявить собі, що були такі, що зі шкіри пнулись, аби обґрунтовувати "переваги", які мала б отримати Польща, якщо проведе свою гілку до цього газопроводу. Замість диверсифікації джерел постачання та будівництва газового терміналу у Свіноуйсьці.
Російська економіка прогинається під тягарем санкцій. Зупиняються заводи, виробництво на яких залежить від західних та азійських комплектуючих. Ціни на нафту для Індії та Китаю знизилися, бо на інших ринках стає щораз складніше їх продати. Те ж саме буде і з газом, бо шантаж припиненням його постачання вже не діє.
Повторюючи тези російської пропаганди про недостатні західні гарантії безпеки для Росії як причину інвазії до України, Орбан показав, наскільки коротким є його повідець, коли так накажуть йому кремлівські правителі. Водночас він нагадав, що безпечний, стабільний і вигідний економічний розвиток неможливий у світі, де правлять автократи, охоплені манією минулої величі своїх країн.
"Газета Виборча", 24 липня 2022