Повертаючись у хати, мешканці прибережних громад застають лише розруху, бруд, сморід і жалюгідну подобу своїх домівок.
Про це у репортажі Donbas Frontliner спеціально для Еспресо.TV.
Доставка води та іжі з Федорівки до села Інгулець гуманітарною місієюї продовольчої програми ООН. Фото: Андрій Дубчак
Команда DF проїхала узбережжям Дніпра від Запоріжжя до Херсона, щоб побачити й розповісти, з якою бідою зіштовхнулся українці після російського теракту: Запоріжжя міліє, Дніпропетровщина гине, Херсонщина й Миколаївщина тоне спочатку у воді, а потім у смітті.
Родина сушить речі на подвір’ї підтопленої хати у селищі Афанасіївка. Фото: Андрій Дубчак
До інгулецьких містечок і сіл, які розкинулися на звивистих берегах річки, вода дійшла на другий-третій день, але біди наробила не менше.
Від села до села, від обійстя до обійстя, від городу до городу спостерігаємо однаково жахливу картину. Нестерпний сморід болота й гнилі. Потріскані або зруйновані стіни. Стеля, яка упала у кімнату або ось-ось завалиться. Покручена підлога й розмита глина під ногами. Масний чорний наліт на рослинах і речах. Викинуте на подвір’я колишнє життя господарів — вимоклі меблі, одяг, дитячі іграшки, особисті речі й фотографії.
Підтоплена хата у селищі Федорівка. Фото:Андрій Дубчак
Є громади, які й досі практично відрізані від "великої землі", бо вода знесла мости, які з’єднували їх із рештою світу, — як от Афанасіївка, котра й до затоплення мала форму острова, та Інгулець поблизу Федорівки, об’їзна дорога до якого займає три години. Проблему мешканців цих сіл вирішує або додатковий міст нашвидкоруч, або, наприклад, човнар дядь Саша, який допомагає людям швидко дістатися з одного боку річки до іншого.
Розлив річки Інгулець біля села Федорівка. Фото: Андрій Дубчак
У день, коли ми зустрілися, дядь Саша мав роботи по вінця. На своєму старенькому й простому човні він зробив кілька ходок із берега Федорівки через річку Інгулець до однойменного села, аби відвезти тамтешнім мешканцям ящики з гуманітарною допомогою Фонду міжнародної солідарності — їжу та речі першої необхідності, які дуже чекали люди у селі.
Дяда Саша біля пакетів з продуктами, які возить своїм човном. Фото: Андрій Дубчак
А поза тим дядь Саша постійно займається і транспортними перевезеннями: вивозить з Інгульця людей, які хочуть евакуюватися або мають невідкладні справи, та навпаки, доставляє їх із Федорівки додому — як це було з літньою жінкою, що поверталася в Інгулець після процедури діалізу. Дядь Саша нікому не відмовляє і береться за всю роботу. Його будинок — прямо біля річки, тож він завжди на місці й готовий працювати. Добре знає місцеві водні маршрути, мілини й потреби людей.
Журналістка Альона Савчук на човні дяді Саші. Фото: Андрій Дубчак
Коли ми прощаємося, він скромно просить допомогти знайти йому інший човен. Каже, за словами військових, цей підлягає конфіскації, але він любить свою роботу й хоче далі допомагати сусідам, і вони без нього теж ніяк не впораються.
Авторка тексту – Альона Савчук.
Матеріал створений у межах партнерства Еспресо і Donbas Frontliner.
Donbas Frontliner – незалежне репортерське медіа, яке розповідає про війну, розвʼязану РФ проти України. У фокусі уваги – події на лінії фронту, нещодавно звільнених територіях, в тилу; документування доказів та свідчень очевидців щодо воєнних злочинів Росії. У 2022 році команда стала переможцем Free Media Award 2022; засновник медіа Андрій Дубчак – лауреат премії імені Григорія Гонзадзе 2023 року. Соцмережі Donbas Frontliner.