З офіційного повідомлення — правоохоронці Іспанії затримали російського посіпаку ще 4 травня. Це сталося завдяки багаторівневій спецоперації Служби безпеки України з Офісом генерального прокурора, міжнародними партнерами. Шарія звинувачують у "державній зраді" і "порушенні рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками".
Не можна сказати, що це щось дуже нове. У лютому 2021, на хвилі боротьби з каналами Медведчука СБУ оголосило підозру Шарію саме по цих статтях. Але через те, що Толік давно мешкає поблизу Барселони й навіть завів там дитятко з європейськими документами, виманити його в українське СІЗО було не так просто. І тому, за іронією долі, довелось чекати великої війни з Росією в Україні, аби іспанські правоохоронці зрозуміли, що прихистили вони у себе в натовській державі щось не те.
"Якби ж знаття", що ігри з модним блогером в баленсіагах обернуться кривавим побоїщем і жорсткими боями на третині території України, хтозна, може, все обернулося б інакше.
Ще до того, як це стало мейнстримом, авторка цих рядків постійно підіймала питання, що сімейство Шарія - зло у чистому вигляді. А бойовий пропагандистський листок "Шарій-нет" не варто запрошувати на пресконференції президента і різні державні фуршети. Але хто ж слухав? Хоча уже влітку 2020-го зміцніла секта Шарія почала поводитися вкрай агресивно, обіцяла загнати український рух під килим. А апофеозом усього цього стала бійка у київському метро із ветеранами полку "Азов" і Нацкорпусом.
Партія Шарія била у молоду цільову аудиторію — тих, яка жила за принципом "какая разніца" і раділа російським підписникам. Та яка мріяла, що успіх не розвивати свій рідний Бердянськ, Одесу, Маріуполь, а заробити на зв’язках з Росією більше грошей, купити брендові лахи й поїхати на постійне місце проживання десь в Іспанію. Як їхній кумир.
І тому свого часу СБУ, правоохоронці й загалом суспільство прокліпали той критичний час, коли партія Шарія створювала інфраструктуру "русского міра" в Україні. Молодого, а не пенсійного віку — для бабусь гречку завше готували ПР і ОПЗЖ. За підходами Партія Шарія повністю дублювала таку собі партію "Боротьба". Ще одне цікаве проросійське утворення, яке діяло у 2012-2014 роках. І яке пішло в ополчення "ДНР". Ще одна його частина втекла до Берліна, звідки ще дуже довго критикувала "українську хунту".
А тепер цікаве про небезпеку Шарія і йому подібних: якщо накласти карту активних бойових дій і окупації на карту місцевих виборів 2020-го року, можна побачити цікаві збіжності. Там, де у міських радах присутні ОПЗЖ і Партія Шарія, — якраз найбільш криваві бої за Україну.
Візьмемо Маріуполь — нашу гекатомбу і нашу братську могилу на десятки тисяч мирних мешканців. У міській раді є потужна фракція Партії Шарія — 7,9%. Частина прихильників залюбки виступала коригувальниками вогню та складала списки на українських активістів та журналістів, які ледве вирвались з оточення. Деяких "шаріят" навіть затримувала СБУ, але потім з легкістю відпускала.
"Якщо пройтись по ключових містах Півдня, на які зазіхає Росія, то у Запоріжжі в міських радах - 5 депутатів Шарія, у Миколаєві - теж. У Одесі — 6, в іще одному значному портовому місті Чорноморськ - три із 36. "Коли балотувалися до міської ради наші місцеві ветерани АТО, то містяни їх не захотіли. Обрали "шарійовців", а тепер ці депутати втекли до Румунії, а оборону Чорномоська організували перфектно якраз ці наші ветерани", — пояснює місцева жителька і дитяча письменниця Євгенія Завалій.
Анатолій Шарій і його секта виступили провідниками "русского мира" в Україні. Саме його депутати відмовляються говорити українською мовою, прибирали синьо-жовті прапорці із робочих місць у міських радах. Саме вони відмовились голосувати за виділення коштів на тероборону і називали фейком потреби обладнати якісні бомбосховища.
24 лютого, коли Росія кидала ракети у сонні мирні міста і розстрілювала наших прикордонників - Толя щиро радів, що "скоро буду".
А отже готувався повернутися у разі, якби Київ упав і Україна не встояла як незалежна держава.
Тому мораль одна: люди, не голосуйте за лайно, яке потім відкриває двері росіянам. Не обирайте сміття, яке змушує вас стати бомжем і біженцем на власній землі. А потім кепкує з цього, говорячи, що Україна сама на себе напала. Бо одні вибирають собі Шарія, а інші, не місцеві, які живуть за сотні кілометрів, мають відвойовувати міста немудрих українців.
Ось так і отримали ми гіркий урок, що пофігістичне ставлення до місцевих виборів завжди породжує зрадників і колаборантів. А ще забирає життя десятків тисяч українців, які хотіли таку ж кофту як у родини Шаріїв.
Не знаю, коли саме Шарія відправлять до України, але те, що його взяли за штані іспанці — уже добрий знак. Рашистські повії мають бути покарані за все те зло, яке переживає нині Україна.