Коли ще говорити про безумовну гармонію, як не наприкінці літа? Коли благодатний серпень із самого ранку пахне яблуками, а сливами – ніби усміхається, коли ми хоч і не всі знаємо, як збираються врожаї зерна, але підсвідомо відчуваємо той життєдайний потік обмолоченої пшениці, коли мами і бабусі милуються врожаєм гарбуз, моркви і квасолі. А ми, такі сучасні, вільні та вмотивовані, хмуримося і кажемо: "Ну от навіщо стільки насіяли і насадили знову?". Але із задоволенням збираємося родинами - на город, копати картоплю.
"Копати картоплю" - це ціле родинне дійство. Це коли ти навіть далеко, але на день-два мусиш вибрати і приїхати в родину на поміч. Якщо вже бути щирим, то родина впорається і без цього. Але ця ось причетність до спільної родинної толоки - життєдайна, це зв'язок з найдорожчими, з родом, це данина традиціям і просто добра справа для душі.
І так багато в серпні й свят, і подій, і сенсів, і легенд, що ми часто губимося у їх визначеннях. Називаємо їх Спасами, Маковієм, хоч знаємо і справжні назви шанованих дат. Але знаємо і те, що багато літніх подій, робіт, дій - це те, що передалося нам здавна, від далеких-далеких предків. Які збирали врожаї і дякували усім природним стихіям із завмиранням серця і в благальному пориві просили наступні такі ж щедрі врожаї. І було багато пов'язаних з цим ритуалів, повір'їв, і так само було багато підтверджень - письмових, літописних - що вони здійснювалися. Бо здійснюється те, що дуже хочеш.
А з прийняттям християнства ці свята набудуть духовного змісту, а в Книзі Книг це буде написано, як промовлено до душі: по вірі вашій і буде вам!
Тому, коли заходить мова про власне святкування, про об'єкт святкування, часто трапляються суперечки, точки непорозумінь, бо у визначних подіях і датах намішано всього: і дохристиянського, і християнського, і обрядового, і світського, і глибоко релігійного. Поєднання двох світів, тобто поєднання давніх народних традицій та християнських легенд, не в усьому мають точки перетину.
Але слово "віра" має бути ключовим для кожного і кожен особисто має плекати в душі свої символи цієї віри. І ставитися з повагою до віри і символів віри інших людей, бо все, що стосується сфери душі - і своєї, і чужої, - вимагає людяності і поваги.
Правда, ми у цьому ж пориві серпня як суцільного свята і врожаю, і літа, і душі і Спасів були нараховували аж три - але то так, дуже умовно. Лірично або ж творчо, бо свят таких у християнському календарі нема. Ми якщо ми говоримо про три Спаси (Медовий, Яблучний, Горіховий) - то це, швидше, красиві образи, метафори, бо свят справді багато, а Спас - один: наш Христос Спаситель.
Свята є, але називаються вони інакше і мають свою історію святкування і історію виникнення. Вони глибоко релігійні, дуже поетичні та смачні, мають багато назв і в сенсі святкуванням стають приводом для палких суперечок з боку релігійних діячів, істориків і особливо ревних захисників давніх народних традицій.
А з прийняттям християнства з’явилися життєдайні біблійні легенди, які виводять ці свята далеко за межі гастрономічних площин.
Лірика, душевне сприйняття будь-якої суспільної, духовної, побутової події і творчість передбачають політ власної фантазії. Тому не варто ображатися на людину, яка надумала привітати, наприклад, з Медовим спасом. Такого свята у календарі не знайшлося, але вона, напевне, під цим розуміє свято урожаю.
Отож Маковея, Преображення Господнє чи Яблучний Спас, Успіння Пресвятої Богородиці чи Перша Пречиста - що особливого несуть у собі ці свята? Давайте з'ясовувати!
14 серпня - Винесення Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Проводи літа, день згадок про Маккавеїв
У народі вважалося, що цього дня відлітають ластівки і літо поволі починає передавати свої права осені.
Цей день часто називають Першим Спасом або ж Медовим, бо охоронці народних звичаїв тільки з цього дня починають їсти мед після освячення його в церкві. Вони вважають, що саме до цього числа мед у вуликах набуває своїх пікових якостей і його можна збирати. Вірили, що освячений мед стане по-справжньому цілющим.
Релігійне свято символізує хресний хід, з яким в цей день виносили Чесного Хреста Господнього, на якому був розіп’ятий Спаситель, в Константинополі - з імператорського палацу до храму Святої Софії. Біблійні перекази пов’язують цю подію з візантійським царем Мануїлом, якому довелося в цей день вийти на війну проти сарацин. І, звісно, з небесною поміччю перемогти.
Існує й інша легенда цього дня: в давнину, саме в розпал страшної епідемії, жителі Константинополя з храму Святої Софії винесли частинку хреста, на якому був розп’ятий Ісус Христос, і освятили водойми та колодязі. І сталося диво - хвороба, яка скосила тисячі життів, відступила.
Назву "Маковій" цей день отримав дещо пізніше, тому що на цю дату також доводиться вшанування сімох великомучеників Маккавеїв. При цьому зв'язок маку, який у букетиках освячують цього дня в храмі, з мучениками Маккавеями суто звуковий і жодного відношення до святкування пам'яті святих мучеників не має.
Скомпонуйте до цього дня свій букет-маковійчик – з маку, квітів, польових трав, колосся, і освятіть його в церкві - матимете власний оберіг. Можна й купити - головне, які думки вкласти в запашне зілля.
У цей день випікають пироги з маком – шулики або ж ламанці, які поливаються медом.
Стародавні літописи подають ще й такі свідчення: саме в серпні князь Володимир хрестив Київську Русь. Ось чому Перший Спас в народі часто називають Спасом на воді, Мокрим Спасом і вважають воду святою. Такі от святкові перипетії 14 серпня.
19 серпня - Преображення Господнє - третє свято за шаною у православних: вінець літа, свято людей і садів, роздолля яблук і легенд про них
Про Преображення розповідається в трьох Євангеліях: від Матфея, Марка та Луки
Преображення - важлива подія в земному житті Ісуса Христа - сталося незадовго до Його страстей і описана в Євангеліях як явище Божої величі і слави Спасителя перед трьома найближчими учнями - Петром, Яковом та Іоанном під час молитви на горі Фавор.
Світла історія Перетворення...
Євангелісти оповідають, що Господь пророчо сказав: "… Істинно кажу вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі" (Мк. 9: 1). Через шість днів Він узяв трьох своїх найближчих учнів - Петра, Якова та Іоанна - і піднявся помолитися разом з ними на гору. Там під час молитви, як сказано в Євангелії від Матфея (17: 2-9), Він "преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло". І з’явилися перед ними старозавітні пророки - Мойсей та Ілля. Потім їх осінила світла хмара й вони почули з неї голос, який говорив: "Цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте".
Апостоли злякалися і впали на землю, а Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: "Встаньте й не бійтеся". Коли ж учні підняли свої очі, то нікого, крім Ісуса, не побачили.
Господь заборонив їм розповідати про те, що вони побачили до того часу, поки Син Людський не воскресне з мертвих
Ця історія спонукає замислитися кожній сущій на землі людині. Адже це нам дана така можливість - перетворення на краще - небесна можливість.
Богослови тлумачать: Преображення - явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом з світлої хмари Святого Духа - це одкровення усіх іпостасей Святої Трійці.
Така євангельська подія показує, що в Ісусі Христі з’єднані два начала: божественне і людське. Під час Преображення божественна природа Христа не змінювалася, але з’явилася в Його людській природі.
Іван Златоуст у своєму писанні свідчив, що воно відбулося, "щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє пришестя Христа на хмарах у славі з ангелами".
І таке цікаве підтвердження: Мойсей жив за 1600 років до Різдва Христового, пророк Ілля - за 900 років. У день Преображення апостоли бачили їх живими, а отже побачили і підтвердження слів Господа Ісуса Христа: "Хто вірує в Мене, має життя вічне".
А ще на чому наголошують богослови: Преображення полягало не у зміні Божественної природи Христа, а у з'яві Його Божества у природі людській. Відповідно до Івана Золотоустого, Преображення відбулося, "щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами".
Народ називає цей день ще й Яблучним Спасом, вкладаючи в це поняття світське значення, пов'язане із святом врожаю. Це підтверджує звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо. Тобто яблука у канві даного свята - це як символ усіх плодів, які дозріли на рідній землі.
Їх освячення на Преображення набуло особливого символічного значення: у Преображенні Христа показано щось нове, перетворення і благодатний стан, що людина і світ знаходять Воскресінням Христа і яке здійсниться у воскресінні всіх людей. І вся природа, яка прийшла в розлад з того моменту, коли у світ через людину увійшов гріх, тепер разом з людиною очікує найближчого оновлення
Прийшов Спас - готуй рукавиці про запас: прикмети
Прикмети Спаса - також данина традиціям, певного роду святкова забавка. Хоча, як кажуть, прикметі вір, але й перевір! Метеорологи нам обіцяють ще спеку, але будь-яка погода - не завада знайти гарні прикмети.
28 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці, або Перша Пречиста. Початок бабиного літа
Успі́ння Пресвятої Богородиці - день закінчення земного життя святої Діви Марії та переселення Її в життя небесне. За християнською традицією називається успінням, а не смертю.
Щодо народних традицій цього дня, то протягом осіннього періоду є три "Пречисті", що про них у народі кажуть так: "Перша Пречиста жито засіває, друга - дощем поливає, а третя снігом покриває". Тож в період "Першої Пречистої" відбувається озимий посів. Вважається, що починається молоде бабине літо.
29 серпня - Третій Спас - пам'ять Нерукотворного Образа Господа Ісуса Христа
Його ще, правда нечасто, називають Горіховим або Хлібним, і зрозуміло чому. Якраз дозріли горіхи і печуться хліби з нового врожаю. У християн цей день знаменує перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образу Господа нашого Ісуса Христа.
Три Спаси - Спаситель один
Є мудрий вислів: "Постав Бога на перше місце - і все стане на свої місця". І тоді як не називай свята - Спасами, Маковієм, Преображенням, Пречистою - душа вибере єдино правильний і свій сценарій свята.
Наталія Королева, дослідниця нашої минувшини, людина, яка на практиці спостерігає дотримання традицій, блогерка, пояснює моменти святкування зі свого досвіду і практики: "Ми не святкуємо Спас Яблучний, Медовий, Горіховий. А якщо зазирнути в історію, то ми побачимо цікаву картину - хто і коли почав вперше святкувати? Люди приносили до храму плоди винограду, бо він саме тоді дозрівав. Існувала традиція - перше та найкраще Богу! Це і є подякою за врожай. Ми дякуємо Богу за щедрі плоди восени - свято жнив. Преображення Господнє на горі Фавор - ось це і є свято. Але українці у цей день роблять наголос на освяченні яблук (бо виноград у нас не росте").
І нехай у ньому будуть запашні пироги зі свіжозмеленої пшениці і яблук, макове печиво і барвисті букети-маковійчики. Нехай буде те, від чого гарно на душі. Бо сенси, які несуть ці свята, надзвичайно цінні і красиві. Гарних свят!