Якщо чесно, смислу від цих розмов Сі з нашим президентом надто не буде. Бо ці розмови по скайпу будуть на тлі звинувачень від США, що Пекін уже давно і серйозно надає російським окупантам в Україні дані військової розвідки. А нещодавній так званий “мирний план Китаю не містив головного — прохання до Путіна забрати свої війська з усієї території України й ніколи не повертатись сюди знову.
Але на останній пресконференції Володимир Зеленський видав свій головний мотив, чому Китай йому дорожче за всю західну збройну і санкційну коаліцію. Що, мовляв, у нас великий товарообіг — і тому нам так важлива дружба з Китаєм. Це сумно, бо з усіх держав світу Україна завше робила ставку не на тих. А, по-друге, наш товарообіг для гігантського Китаю ніщо — і скоріше йому більш важливо пропетляти поміж західними санкціями на горизонті та дешевими ресурсами із Росії.
Десять років тому ми уже вляпувались по вуха у стосунки з Китаєм в часи, коли Сі Цзіньпін щойно прийшов до влади. І знайшов спільну мову з Віктором Януковичем — совковим господарником, який тягою до авторитаризму був наче рідний брат китайському лідеру.
Саме у часи Януковича були підписані одіозні угоди з Китаєм, де за дешеві корупційні кошти Пекіну пропонували запустити лапки до наших земель, портів та інших цікавинок пострадянського простору.
Уже коли на бруківці Майдану пролилась перша кров, Янукович з Сі Цзіньпіном підписували цікаву угоду про таку собі “ядерну парасольку” Китаю. Що китайська сторона зобов'язується ні за яких умов не застосовувати ядерну зброю і не погрожувати її застосуванням проти України як держави, що не володіє ядерною зброєю, а також зобов'язується надати Україні гарантії ядерної безпеки, у разі, якщо Україна стане жертвою агресії з застосуванням ядерної зброї або перебуватиме під загрозою такої агресії.
Замість за це Китай придивлявся до стратегічних ресурсів України — зокрема до її численних військових розробок радянських часів. Чому так? Річ у тому, що китайці нерідко відтворюють російські технології, але відчувають труднощі під час копіювання складних систем, зокрема турбовентиляторних реактивних двигунів з високою тягою. Власне тому китайські руки серйозно і довго уже через роки після Майдану так тяглись до “Мотор Січі”.
Після того, як у 2021 році керівник фракції “Слуг народу” Давид Арахамія самовизвався бути чи не найтоповішим провідником китайських інтересів в Україні й навіть натякав, що його материнська партія має брати приклад з Комуністичної партії Китаю — Сі Цзіньпін вирішив знову скупити все гуртом і вроздріб в Україні. І так 30 липня 2021 була підписана урядова угода про дешеві гроші на “Велике будівництво”.
З мостами і дорогами не склалось, бо частина їх уже понівечена війною. Але Китай плекає надії на те, як після перемоги скупить у понівеченій Україні все за безцінь. І так все одно покаже Заходу, що демократія річ нікчемна і боротись за неї не варто.
Тим паче корумпувати китайськими грошима владу після нашої перемоги особливо, якщо вона по природі своїй ненавидить Захід, Байдена і будь-який натяк на реформи — це свята справа.
Ось уже й антизахідники, та російська агентура підіймає голови. Чого вартий камбек офіційного агента РФ під американськими санкціями Олександра Дубінського в ефірі «Сніданку з 1+1»? Він уже не ручний пес Коломойського, який боровся з Коболєвим, Гонтарєвою та Шабуніним. Він у нас, виявляється…волонтер. Який в рамках свого телеграм-каналу уже активно прошиває читачів про те, що Байден нас зливає. Що санкції проти нього, Дубінського, помилкові. А США і Росія уже начебто домовились між собою про долю України.
Не дивно, що поява одного із найбільш одіозних персонажів сучасності збіглась із дуже цікавим вкидом Китаю на Захід.
Що, мовляв, є такі джерела, близькі до китайського уряду. І в грудні торік такий собі невідомий аналітичний центр завершив симуляцію конфлікту в Україні, яка показала, що війна закінчиться приблизно влітку 2023 року, а Росія матиме перевагу.
І ось Пекін розробив “мирний план” задля досягнення трьох цілей, включаючи відновлення відносин з ЄС. Крім того, Китай нібито хоче підтримувати дружні відносини з Україною. Але головна мета КНР — відігравати провідну роль у досягненні припинення вогню. Ну, а далі — дивись план із 12 пунктів.
Цей вкид дуже тригерить, але насправді суперечить здоровому глузду і не відповідає дійсності. Найперше, бо в Китаю нема жодних аналітичних центрів, які б могли змоделювати таку ситуацію. Тут же ще й очевидна підтасовка результату на користь РФ.
Далі — вся ця “аналітика” з’явилася у грудні. А я нагадаю, що танковий Рамштайн і нові пакети допомоги, а також масоване виряджання наших солдат на навчання були у січні-лютому. Тому це — чиста брехня.
Але варто зрозуміти, чому саме зараз Китай активізує свої потуги. А російська агентура лізе з прогнозами в ефір під шкіркою “волонтерів” з альтернативною думкою.
Китай записав у так званий “мирний план” дуже цікавий пункт. Про “запобігання менталітету Холодної війни”, який закликає припинити експансію військових блоків.
В перекладі людською мовою це означає, що Україна не має права вступати в НАТО, і це абсолютно відповідає російському баченню ситуації. Це накладає обмеження на українську зовнішню політику і суверенітет. Насправді Росії дуже вигідно, аби ми бовтались, як лайно в ополонці, після кривавої й виснажливої війни. Бо ж багаторічне перебування в нейтральному позаблоковому статусі України та призвело до російської агресії.
Далі історія про необхідність перемовин із РФ. В умовах, коли західні країни ремонтують нам танки, а команди Patriot студіюють науку в США — це вигідно виключно Москві. Якщо Україна припинить вогонь, вона просто програє, залишить окупованими території, дасть Росії можливість там укріпитися, відновити військовий потенціал і продовжити вторгнення через рік-два.
Китайський “мирний план” містить пункт, за які кошти РФ може продовжити агресію. Це пропозиція Пекіну щодо припинення односторонніх санкцій проти РФ. Що робить Москва, коли у неї з’являються вільні кошти? Правильно, посилює військову індустрію і готує нову війну. Тепер уже реваншистську.
Тож як реагувати на вкиди Китаю, які абсолютно вигідні лише РФ?
Процитую Державного секретаря Ентоні Блінкена: “Якби Китай справді серйозно ставився до найпершого принципу, який він висунув – суверенітету, то він би витратив останній рік, працюючи на підтримку відновлення повного суверенітету України. А він робив протилежне: просував російську пропаганду та дезінформацію про війну, блокував та розв'язував проблеми РФ в міжнародних організаціях. І, як ми нещодавно зрозуміли, зараз розглядає надання зброї Росії для її агресії проти України”.
То ж якби не хотілося дешевих китайських коштів і мутних схем із Пекіном після війни — владі треба обирати. Бо щойно закінчиться воєнний стан — купа незручних питань стане “на часі”. І питання: “де НАТО і ЄС після такої ціни за перемогу?” — лунатиме найгучніше.