Навколо Соледару триває інформаційна війна і війна реальна. РФ вкотре оголосила, що Соледар — під їхнім контролем. Ми зараз спираємось на заяви наших посадових осіб. Речник Східного угруповання військ ЗСУ Череватий сказав, що місто перебуває під українським контролем і ситуація є складною. Фактично, противник дійсно зміг протиснутися в Соледар — перебуває, можливо, в його центральній частині й виходить на західні кордони цього міста. Ворогу вдалось захопити Яковлівку — це населений пункт, який нависає на півночі над Соледаром і це панівні висоти для обстрілу Соледару. Так само відбувається наступ з півдня. У самому Соледарі — велика сіра зона і це не дає чітко визначити, де лінія контролю між російськими та українськими військами. Ситуація дійсно складна, місто утримують ЗСУ на західних кордонах. Наші війська забезпечують відбиття зусиль вагнерівців та десантників. РФ використала останніх для забезпечення напрямків щодо охоплення міста.
Є виходи із шахт в різних районах Соледару. Можливо, противник цим міг скористатися. Але це не впливає на їхню тактику. Ширина лінії фронту близько 2 км — ворог тут сконцентрував значну кількість особового складу і саме коштом переваги в чисельності намагався протиснутися, що дало певні результати. Ця тактика є достатньо затратною для противника і коли ми утримуємо Соледар, то ми сковуємо значну кількість російських сил. Є оцінки, що у бойових діях і під Бахмутом, і під Соледаром чисельність їхніх втрат є більшою, ніж під Лисичанськом та Сєверодонецьком. Сковування сил противника є одним із завдань бригад, які тримають цю ділянку фронту.
Якщо ворог не рахується із втратами, то питання прийнятних втрат для української сторони є іншим. Це, можливо, визначатиме поведінку і рішення нашого Генштабу щодо відведення військ з Соледару.
Жорстка ситуація у Соледарі є відлунням наступу ворога на Бахмут. Спроби протиснутися в Соледар мають на меті дійти до тих трас, які забезпечують Бахмут. Паралельно з діями на Соледарському напрямку ворог активізуватиме бойові дії у напрямку Кліщіївки — це населений пункт на Півдні від Бахмуту. Ворог буде намагатися рухатися до ще однієї траси, яка забезпечує місто. Але там місцевість підіймається вгору, є укріплені позиції. Думаю, що там будуть гарячі бойові дії. Дуже важливо зробити так, щоб просування ворога було мінімальним. Це несе ризики перерізання низки логістичних трас, які забезпечують Бахмут як важливу точку нашої оборони.
План відходу існує завжди. Може бути декілька рубежів оборони. Коли ми говоримо про Соледар — то поки ми тримаємо оборону й знищуємо живу силу противника. Зараз йдеться про утримання лінії Сіверськ — Соледар — Бахмут. Це основна лінія оборони. Якщо ми припускаємо сценарій, що ворогу достатньо знищення міста, то далі утримувати Соледар (якщо місто знищене) немає сенсу. І під стримуванням ворога ми реалізуємо план поступового відходу. Відхід — це складний маневр: треба утримати противника і здійснювати перехід на запасні позиції. Останні розташовані по лінії за річкою Бахмутка та на панівних висотах, що суттєво ускладнить ворогу подальше просування. Зараз ворог діє у Соледарі через активне використання живої сили та мінімальною кількістю бронетехніки. Якщо далі ця сила буде рухатися — потрапить під активний вогонь нашої артилерії. Це суттєво ускладнить подальше просування. Це найбільш песимістичний сценарій. Якщо ми говоримо про подальше утримання противника з використанням всіх резервів, то Генштаб має знайти певний баланс.
Ми перебільшуємо значення двох населених пунктів (Мирне й Дорожнянка) у Запорізькій області, в які нібито зайшли війська РФ. Сьогодні про це в нашому ефірі заявив представник Запорізької облради. Запорізький фронт починає оживати. Ворог накопичує військову силу (Василівка, Токмак), щоб убезпечитися від наших наступів. Ці дії у цих пунктах - перша розвідка боєм противника, аби прощупати сили нашої оборони. Далі температура бойових дій на цьому напрямку буде повільно зростати. Про це говорив заступник начальника Головного оперативного управління Генерального штабу ЗСУ Олексій Громов. На його думку, Запорізький фронт є другим за пріоритетністю після Донеччини та Луганщини. Як на мене, ці два населених пункти не є ознакою початку наступу, бо ворог ще насичує цю територію своїми військами, а ми використовуємо артилерію, щоб розм’якшити цю оборону. Це насичення нам на руку, бо після нього ми зменшуємо потенціал противника на напрямку, який ворог вважає для себе загрозливим.
Левова частина російських сил — в зоні Бахмута (50 км по лінії фронту). Приблизно третина військ кинута на цю ділянку в зоні Донеччини та Луганщини. Запорізький фронт лишається у статичному форматі з накопиченням сил і точковими спробами, як у Мирному та Дорожнянці.
Лінія Сватове-Кремінна. Тут з позитивних речей — просування ЗСУ та бої в зоні Діброви на півдні від Кремінної. Ми намагаємось оточити Кремінну і таким чином лінію, яка достатньо сильно насичена ворожою силою. Сюди ворог, окрім мобіків, перекинув і десантні-штурмові війська. В зоні Сватового особливих змін немає, а в зоні Кремінної є позитивні зрушення. Будемо очікувати повідомлень Генштабу. На цій ділянці відбувається і мінування росіянами, і ситуації переодягання в однострій ЗСУ, щоб через провокації прорвати нашу оборону. Ця ділянка є потенційно складною, відзначу, що використовує хаб у РФ. Угруповання спускаються через кордон трасами на південь, проходять бойове хрещення у Дворічній. Потім, хто вижив йде у лінію оборони біля Сватового та Кремінної.
Армія РФ мала чисельність 1 150 000 осіб, у січні було ухвалено рішення про збільшення до 1,5 млн. Це вся чисельність армії, де особовий склад сухопутних військ десь в межах 280 тис. Втрати противника - 114 тис. особового складу. Ми фактично знищили половину сухопутних військ РФ. Збільшення кількості жодним чином не впливає на якісні зміни на полі бою. Їх треба підготувати. У росіян не вистачає офіцерів, значна кількість їх знищена. Російський ОПК має проблеми зі створенням техніки для цих нових з’єднань. Ми навіть не знаємо, за який період часу росіяни хочуть створити 17 нових дивізій. До цих заяв треба ставитися спокійно.
Коли ми говоримо про наступ росіян — то це 6 км у ширину в Бахмуті, та 2 - у Соледарі. Вся ділянка — це 500 км, хоча Залужний говорить про 1500 км (з Білоруссю та морською зоною). Це говорить про те, що немає у противника можливості проводити широкомасштабні бойові дії на інших ділянках. Ворог, навіть провівши другу хвилю мобілізації, тільки зрівняється з нами в кількості. Питання лише у тому, щоб ми встигли отримати ту зброю, яку нам обіцяють та завершили формування нових бригад і посилення резервів. Ці 2-3 місяці є критично важливими з точки зору посилення наших бригад, які не мають засобів., щоб стати повноцінними структурами. Зараз такий проміжок часу, коли обидві сторони намагаються посилити свої можливості.