З їхніх виступів і коментарів зрозуміло, що тепер вони настроєні примирливо. А із досягнутих домовленостей — що справжньої угоди немає.
Говорили про все, але домовилися лише про відновлення зв'язку між військовими (для уникнення випадкової ескалації) і контролю над обмеженням виробництва фентанілу, синтетичного наркотику, від якого гинуть американці.
Російсько-українську війну також обговорювали. Американці начебто просили не постачати агресору зброю і вплинути у цьому сенсі на Пхеньян. Але в комюніке агенції Синьхуа про це не згадується. Не пріоритет для Пекіна.
Акцент там роблять на Тайвань і відновлення світової економіки. Взаємозалежність Китаю й США значно більша за вже майже колишню залежність ЄС та РФ. Вона не сировинна.
Читайте також: Хоча перемовини між Сі та Байденом не принесли результатів, такий діалог створює сподівання. Колонка Віталія Портникова
Багато чого буде залежати від того, чи запросять китайці для продовження контактів президента США відвідати Пекін, чи будуть чекати результатів виборів наступного року. А китайці можуть і уміють чекати вигідного для себе моменту.
Мій висновок: ця зустріч є тактичним маневром для обох сторін. Це крок до "розрядки" світової напруженості. Перший крок, перевірка позицій. Сі цікавило, чи має ще якісь перспективи дідусь Джо (і чи він є вигіднішим для Китаю за Трампа). А Байдена цікавило чи справді за різними конфліктами у світі (за РФ, Іраном тощо) стоїть Сі.
Обидві сторони на сьогодні не готові до прямого зіткнення між собою. Тому його поки що не буде. Але підготовка усе одно триватиме. Десь до 2027-2030 років. Коли всі інші карти вже будуть розіграні. Відкладена проблема.
Про автора. Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва, експерт з питань зовнішньої та внутрішньої політики України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.