Імперія мародерів проти символу волі: минає 250 років з часу ліквідації Запорозької Січі

Доктор історичних наук, доцент кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Володимир Газін та кандидат історичних наук Тарас Ковалець із Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича для Еспресо розповіли, чим була Запорізька Січ, як її устрій суперечив імперській системі, які ідеологічні та геополітичні мотиви стояли за її знищенням.

Січ як основа козацької держави

"Під поняттям Січ можна розуміти не лише фортецю на островах Дніпра, але й величезну територію, де діяли так звані "вольності війська Запорозького", – розповідає Володимир Газін.

Історик пояснює, що станом на 1775 рік, вони охоплювали територію, яку можна порівняти не просто з містом, а з великою сучасною областю. На цій території проживали десятки тисяч людей. Крім козаків були селяни-втікачі, переселенці з Московії, Польщі, Молдови, іноземні піддані. 

військо Запорозьке, фото: armyinform

"Усі вони шукали свободу. Адже навіть після ліквідації Гетьманщини та інкорпорації її до складу Російської імперії, Запорізька Січ залишалась своєрідним "островом волі". Тут не було поміщицького землеволодіння, а існувала козацька система господарювання", – каже Газін.

Ця система кардинально відрізнялася від польської фільваркової та московської поміщицької моделі. 

"Вона нагадувала сучасне фермерське господарство: дрібні хутори, землевласники, де самі козаки були господарями своєї землі. Вони самостійно її обробляли, продавали плоди праці. У разі потреби наймали вільнонайманих працівників. Тобто, ми маємо приклад зародження елементів буржуазного господарства. Це дуже важливо, адже Україна завжди перебувала під впливом європейських політичних та економічних тенденцій. І якщо в Європі формувалися нові буржуазні відносини, то в Україні вони знайшли відображення саме в козацькому способі господарювання", – зазначає історик.

Крім економічної, січовики мали свою чітко сформовану політичну систему. 

"Насамперед Січ була цілісною організацією з власною філософією, ідеями, ідеалами та чіткою структурою, яка ґрунтувалася на демократичних і республіканських засадах", – наголошує Газін.

Саме через волелюбство козаки на Січі часто виступали як опозиція до правителів Гетьманщини. Особливо, коли вбачали з їх боку прояви авторитаризму чи централізації влади. Тарас Ковалець каже, що до кінця XVII століття Великий Луг перетворився на певну своєрідну козацьку державу, окрему від Гетьманщини, зі своїми органами влади, митницею тощо. 

"У XVIII ст. Запоріжжя було вже доволі добре заселеним і залишалося осередком козацьких порядків, козацьких традицій. Там жили десятки тисяч людей, логістика набагато кращою була. Тобто ми говоримо фактично про окреме державне утворення, яке з тою ж самою гетьманською козацькою Україною часом дружило, а часом навіть було в доволі поганих, щоб не сказати ворожих, стосунках. Вони почали називатися Військо Запорозьке Низове, щоб їх не плутали з "гетьманцями", – розповідає Ковалець.

Внутрішні суперечності часто на свою користь використовувала Московія. Так січовики свого часу організували повстання проти гетьмана Івана Виговського, який воював із московитами.

Січ як фортифікація

Тарас Ковалець наголошує, що не варто  плутати Січ із усім Запорожжям, як це часто трапляється навіть серед істориків. Січ була столицею Запорожжя, адміністративним, військовим, сакральним осередком, серцем козацтва.

"На початку йшлося про курені, базу на Великому Лузі, де козаки займалися промислами: ловили рибу, звіра, заготовляли хутро, мед, навіть відловлювали диких коней. Це була переважно сезонна активність, для зимівлі ці території, тобто Великий Луг, були непридатні: холод, ізоляція, відсутність шляхів. Згодом відбувається вже більш стабільне заселення. Січ постає як укріплене поселення, містечко з постійним населенням. У XVIII столітті інфраструктура Січі вже була добре розвинена. Територія активно заселялася, на Запорожжі жили десятки тисяч людей, розвивалась логістика, господарство, власні політичні й соціальні порядки", – розповідає науковець Ковалець.

Запорізька Січ, фото: gettyimages

Січ руйнували неодноразово. Зокрема найбільш відомим є зруйнування 1709 року, після того як кошовий отаман Кость Гордієнко і 2000 козаків перейшли на бік Мазепи, пригадує Ковалець. 1775 році росіяни вже знищували Нову Січ, засновану з дозволу і під наглядом російського уряду у 1734 році. Її ще називали Підпільненською, бо з трьох боків фортифікації оточувались річкою Підпільною, притокою Дніпра. Зараз ця територія – на дні Каховського водосховища. 

Причини ліквідації Запорізької Січі

За словами науковця, було дві основні причини для царату ліквідувати Січ і Запорожжя – геополітичну та внутрішньополітичну. Геополітична полягала в тому, що після завоювання Московією Криму, ліквідації кримськотатарської державності, потреба в прикордонному козацькому війську загалом зникла. 

"Якщо говорити про внутрішньополітичну, варто згадати Григорія Потьомкіна – людину дуже близьку до цариці як фізично, так і політично. Він семимильними кроками робив політичну кар'єру, просуваючи ідею Новоросії – прагнув в українському Причорномор'ї створити певний анклав, окрему економічну зону, де мали зійтися і балканські народи (серби, болгари, греки), і росіяни. Для цього потрібно було зруйнувати неугодне Запорожжя, котре зовсім не вписувалося в цей план. Тому на весну 1775 року Потьомкін, вірогідно, остаточно вирішив зруйнувати козацьку державу і Січ, як її столицю", – розповідає Ковалець.

За словами Володимира Газіна, мотивація московитів саме у їхній імперській сутності.

"Як і сьогодні, Москва тоді нищила все, що могло заважати її пануванню – мову, культуру, символи, ідеї, а також самі соціальні та політичні інституції. Українців фізично винищували. Ліквідація Гетьманщини у 1764 році стала першим кроком територія була включена до складу Російської імперії. Після цього ще деякий час Січ існувала як автономне утворення, але її роль поступово зникала", – розповідає історик.

Із Січчю мирилися, полки могли використовувати козаків як гарматне м'ясо. Сам Мазепа скаржився, що за десять років пережив одинадцять таких походів, каже Газін.

Гетьман Іван Мазепа, колекція Чернігівського обласного художнього музею, фото: gettyimages

"Далі Січ як символ української вольниці, самоуправління, народовладдя та національної пам’яті стала просто неприйнятною. Московська імперія будувалася як самодержавна, тоталітарна система, де не могло бути місця свободі, рівності чи демократії. Усе, що нагадувало про українську державність, мало бути знищене", – наголосив доктор історичних наук. 

Історик також зацитував маніфест, у якому цариця Катерина називає козаків п'яницями, пройдисвітамиі: "Заводя собственное хлебопашество, расторгали они тем самое основание зависимости их от престола нашего и помышляли, конечно, составить себя посреди отечества область совершенно независимую…"

"Тобто фактично визнавалося, що козаки створили автономне самодостатнє суспільство із приватною власністю, самоуправлінням, вільною працею. А саме приватна власність і незалежне господарювання робили людину менш залежною від держави. Це одна з причин, чому всі авторитарні режими, включно з Радянським Союзом, прагнули знищити приватну власність. Голодомор 1932–1933 років став можливим саме тому, що до того людей позбавили господарств і загнали в колгоспи. Без власності, без можливості вижити самостійно, населення стало повністю підконтрольним державі", –  пояснив Газін.

Як руйнували Січ

На початку травня 1775 року Потьомкін разом з Катериною ухвалили рішення про знищення Січі. Генералові Петру Текелію, який нещодавно воював проти Туреччини, було доручено провести військову операцію. Його війська (за різними даними понад 100 тисяч) включали піхоту, кінноту й артилерію. О 2-ій ночі війська Текелія підійшли до Січі, оточили фортецю, січові передмістя, встановили на позиціях артилерію і на світанку прислали ультиматум козакам і кошовому атаману Петру Калнишевському, в якому вимагали здатися без бою.

"Далі настали події, які знайшли висвітлення у величезній кількості народних пісень і переказів – остання рада на Січі. Кошовий і старшина вислухали цей ультиматум і попросили дві години на те, аби провести раду. У народних піснях співається, що козаки просили Калнишевського: ми хочемо воювати, ми хочемо битися. "Вийдемо з кулаками, аби не загинула слава межи козаками". Вони розуміли, що це було би відчайдушне діяння приречених, бо на Січі було не більше трьох тисяч козаків і проти такої великої кількості ворогів шансів вони не мали", – розповідає Тарас Ковалець.

Історик каже, що на капітуляції дуже сильно наполягав Калнишевський, а він мав величезний авторитет. Він і старшина особисто знали Потьомкіна і сподівалися, що йдеться про якесь непорозуміння.

Знищення Запорізької Січі

"Руйнування було не в переносному розумінні, а цілком фізичним, укріплень, казарм-куренів тощо. Ці події залишили глибокий слід у фольклорі: легенди про срібну браму, яку москалі розбивали й ховали по кишенях, про церкву, яку нібито поглинула річка Підпільна, про дзвони, що лунають з дна. Тарас Шевченко через 70 років після тих подій написав:  "...і розказують, і плачуть, як Січ руйнували, як москалі срібло, злото і свічі забрали". Московити, які називали себе християнами грабували церкви. Запорожці особливо боляче сприйняли участь у цьому донських козаків – колишніх союзників, які теж долучилися до мародерства. Грабували не лише цінності, зброю, прапори, але й кошові архіви. Доля багатьох історичних документів невідома, ймовірно вони досі зберігаються в закритих російських архівах. Згідно з переказами, російські солдати навіть розкопували могили старих козаків і вішали кістяки, називаючи їх "ізмєнніками". 

Наслідки ліквідації Січі

Володимир Газін каже, що наслідки ліквідації Запорізької Січі трагічними.  "Це стало фіналом існування останнього автономного українського утворення з елементами самоврядування, військової демократії, власного устрою. Україна остаточно інтегрувалася до складу Російської імперії. Було ліквідовано козацький стан як соціальне явище. Частину запорожців перевели у військові поселення, інші були включені до регулярної армії. Це не просто адміністративна реформа – це був завершальний акт колонізації", – каже історик.

Землі, що належали козакам, роздавали поміщикам, офіцерам, іноземним колоністам. На територіях, де ніколи не було кріпацтва, вперше було запроваджене кріпосне право. "Йшлося не про дику, неосвоєну місцевість. Імперія захоплювала вже оброблену, окультурену, надзвичайно родючу землю. Вона отримувала те, до чого не доклала рук. Московія – це імперія мародерів. Вона завжди приходила на чуже, щоб забрати, грабувати, присвоїти. Це не виняток, а закономірність: держава, що ніколи не створювала власного, не прагнула розвивати, лише паразитувала на інших – на природі, на поневолених народах", – наголошує доктор історичних наук.

Науковець Тарас Ковалець відзначає, що хоча Катерина ІІ позбулася конкурента, але тим самим кроком вона героїзувала запорожців, навіть серед тих, хто сприймав їх доволі прохолодно. "Те, що була знищена Січ та розорене Запорожжя, стародавнє явище вільного світу, молодецького, лицарського товариства, братства, це перенесло запорожців у категорію мучеників і героїв", – розповів історик Газін.