Митрополит, міністр і мовознавець: Іван Огієнко переклав Біблію українською і дуже дратував московський патріархат 

Еспресо у огляді розповість про діяльність мовознавця та митрополита Іларіона, справою життя якого був переклад Біблії, що до сьогодні є неперевершеним надбанням українського народу.

Дитинство та педагогічна діяльність

Народився Іван Огієнко 14 січня 1882 року у Брусилові, що на Житомирщині. Його батьки – Іван та Єфросинія Огієнки – були пересічними селянами. Але сільське походження не завадило Іванові Огієнку присвятити себе служінню українській мові, освіті та церкві і досягнути в цьому значних висот.

Початкову чотирирічну школу він закінчив у 1896 році в Брусилові. Згодом навчався у Київській військово-фельдшерській школі та працював у Київському військовому шпиталі у відділенні для психічнохворих. У 1909 році закінчив Київський університет святого Володимира. Пізніше навчався на Вищих педагогічних курсах, працював у Київському комерційному інституті. У грудні 1911 року його зарахували професорським стипендіатом історико-філологічного факультету університету, де він активно займався українознавчими дослідженнями.

Як науковець, Іван Огієнко входив до кола провідної української національної інтелігенції, співпрацював з Михайлом Грушевським, Борисом Грінченком, Агатангелом Кримським, Дмитром Дорошенком та іншими визначними діячами. Саме Огієнко разом із колегами одним із перших почав читати університетські лекції українською мовою, що мало велике символічне значення для національного відродження.

Навесні 1917 року, після створення Центральної Ради, Огієнко як член ради Міністерства освіти виступив ініціатором заснування Українського народного університету в Києві. 14 січня 1918 року він виголосив на Всеукраїнському церковному соборі доповідь "Відродження Української Церкви", у якій переконливо обґрунтував право Української церкви на самостійне існування.

Іван Огієнко, фото: library.gov.ua

Державна та церковна діяльність

5 січня 1919 року Івана Огієнка було призначено міністром народної освіти Української Народної Республіки. На цій посаді він перебував декілька місяців, але встиг здійснити низку принципових реформ. Зокрема, затвердив правила українського правопису для шкільного вжитку та видав наказ, за яким українська мова ставала мовою викладання в усіх навчальних закладах України. У школах національних меншин дозволялося навчання рідною мовою. Усі дипломи, свідоцтва, атестати, а також офіційні бланки й печатки мали видавати виключно українською мовою.

Паралельно Огієнко активно працював над відродженням українського церковного життя. Передусім переконував у необхідності відродження національної української церкви. Впроваджує в богослужіння українську вимову, рекомендує служби проводити церковнослов'янською мовою.

Першими справами в уряді були вимоги до єпископів – щоби Євангеліє читалося українською мовою, проповіді виголошувалися державною мовою, служби Божі, читання та співи у церквах відправлялись за українською вимовою. Огієнко ініціював переклад Біблії та богослужбових текстів українською мовою, реформував систему духовної освіти. 

Особливу увагу приділяв тому, щоб на церковні посади призначалися священнослужителі, які володіють українською мовою. 

Також Іван Огієнко активно співпрацював із греко-католицькою церквою, друкував свої праці в унійній друкарні в Жовкві, що поблизу Львова. 

За спогадами митрополита Євлогія (Георгієвського), "православний за віросповіданням, він вважав, проте, можливим причащатися в греко-католиків".

У 1920 році емігрував до Польщі, там до 1924 року був міністром у справах віровизнання в уряді УНР в еміграції. 

У 1920-их роках певний час Іван Огієнко мешкав у Винниках біля Львова, де з 1924 року, за сприяння митрополита Андрея Шептицького, викладав українську мову й літературу у Львівській учительській семінарії. За активне пропагування національної ідеї його звільнили. У спогадах учений згадував, що часто разом із семінаристами змушений був пішки долати шлях до Львова через заметілі, поєднуючи важку дорогу з напруженою науковою працею та постійним тиском з боку місцевої влади.

З 1922 року став дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

Іван Огієнко, фото: baptyst.com

Діяльність в еміграції

У подальші роки Іван Огієнко продовжив служіння українській справі за кордоном. Був першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету, ректором Українського народного університету у Вінніпезі, ініціатором створення Українського наукового богословського православного товариства в Канаді. З 1940 року став єпископом Православної церкви, а з 1951 року – предстоятелем Української греко-православної церкви Канади.

У 1937 році Іван Огієнко овдовів після смерті дружини Домініки Данилівни. Цей переломний період став початком його остаточного переходу до церковного служіння. 6 жовтня 1940 року він виголосив прощальну промову як професор, а вже 9 жовтня був пострижений у чернецтво в Яблочинському Свято-Онуфрієвському монастирі. Відтоді Іван Огієнко прийняв чернече ім’я Іларіон.

16 березня 1944 року Іларіона було піднесено до сану митрополита Холмського і Підляського. Він активно впроваджував українізацію церковного життя на Холмщині, запроваджуючи українську мову в богослужіння. Ця діяльність викликала негативну реакцію Московського патріархату.

Влітку 1944 року, залишаючи Холмщину, німецька влада здійснила примусову евакуацію керівного духовенства Української православної церкви. Іван Огієнко вимушено емігрував до Канади. 8 серпня 1951 року на Надзвичайному соборі у Вінніпезі його було обрано предстоятелем Української Греко-Православної Церкви у Канаді та митрополитом Вінніпегу.

У Канаді він очолив заснований у 1948 році Український народний університет у Вінніпезі, був деканом і лектором богословського факультету колегії святого Андрея Манітобського університету.

Біблія українською – справа усього життя

Ще в 1922 році Іван Огієнко надрукував у Львові переклад Літургії святого Івана Златоуста з грецької. У травні 1937 року там само вийшов друком "Новий Заповіт", що став складовою головної праці його життя – перекладу всієї Біблії українською літературною мовою з оригінальних давньоєврейських і грецьких текстів.

Magnum opus для митрополита Іларіона був переклад Біблії, над яким він працював упродовж 1936-1955 років. Він поставив перед собою завдання: перекласти Біблію на сучасну українську, якомога точніше передавши зміст оригіналу. 

Повністю фундаментальний переклад (який включає і неканонічні книги) "Біблії або книг св. Письма старого і Нового Заповіту" вийшов у Лондоні в 1962 році на 1529 сторінках. Цей переклад і сьогодні вважається одним із найвизначніших надбань української духовної культури. 

Крім того, написав "Десять мовних заповідей свідомого громадянина".

Смерть митрополита і вшанування пам'яті

Глибоку любов до Батьківщини Іван Огієнко висловив у словах:  "Немає в людини нічого милішого над свою рідну землю. Де хто народився, де провів свої дитячі роки, до тієї землі прив’язується він усією душею на ціле життя…"

Помер Іван Огієнко 29 березня 1972 року у канадському Вінніпезі. Йому було 90-років. Похований на православній секції меморіального парку "Ґлен-Іден".

Пам’ять про митрополита Іларіона вшановується донині. У 1995 році в Україні засновано Премію імені Івана Огієнка. У 2002 році частину архіву митрополита з Канади передали в Україну. 

Іменем Івана Огієнка названий Кам'янець-Подільський національний університет, вулиці в Києві, Львові, Житомирі, Вінниці, Луцьку, Хмельницькому та багатьох інших містах і селищах України. Пам'ятники діячу встановлені в Україні та Канаді.