З дитинства розмовляючи рідною мовою, ми здобуваємо навички щодо вимови конкретних звуків. Тому, коли починаємо вивчати іноземну, яка зазвичай має відмінну фонетику, ми нерідко маємо акцент. Немає двох мов, у яких би всі звуки вимовлялись ідентично, це стосується навіть споріднених. Саме через це на початку війни виникли численні жарти та меми про слово "паляниця", яке є буденним для українців, але стало випробуванням для росіян.
Ця тема досить цікава, адже з початку війни саме слова стали індикаторами, які допомагали виявити російські ДРГ та ідентифікувати "свій - чужий". Один з елементарних методів - це спостереження за людиною, яка неприродно та з помилками озвучує українські слова, до яких непристосована "російськомовна щелепа".
Український літературознавець і вчитель Олександр Авраменко у програмі "Сніданок з 1+1" розповів про те, як деякі слова в українській мові стають викликом для росіян. Зокрема, він зазначив, що слово "паляниця" у російській мові викликає проблеми через відсутність м'якого звука "ц".
паляниця, молодиця, Укрзалізниця, світлиця, криниця, нісенітниця
Фото: chytomo.com
Глухий або фрикативний "г" – теж складний для вимови мешканцям країни-агресора. Як зазначає редактор та перекладач Олександр Стукало у матеріалі LIGA.Life, у нашій рідній мові звук "г" звучить м’яко, що дуже вирізняє його від російського, який виражений та грубий. Тому російськомовним людям часто доводиться обдумати, як правильно його вимовити, і це не завжди виходить, навіть після численних спроб. Щоб перевірити, чи людина може правильно вимовити цей звук, можна попросити її повторити рядок зі скоромовки Володимира Ладижця:
"Горобець, горобеня галушок везуть горня"
У російській мові є звуки, які подібні до українських "и" та "і", але вони розміщені за іншими правилами та контекстом. Тому слова, в яких ці звуки зустрічаються поруч, можуть становити складнощі для вимови росіян. Так, наприклад, для чехів таке поєднання звуків було б теж не простою задачею, через особливості їхньої мови. Речення для перевірки:
Привіт, привиде, ти знайшов свіжий привід і прийшов місити залиті сірими калюжами вулиці?
Шиплячі приголосні "ж" та "ш" – ці звуки є досить складними, з самого раннього віку дітей навчають, як формувати артикуляційний уклад. Хоча в російській мові є схожі м'які шиплячі, склади зі звуками "ж" і "ш", однак вимовляються вони все одно твердо. Часто їхні "жи" та "ши" вводять в оману іноземців, які намагаються опанувати їхню мову, оскільки здається дивним, чому ці склади вимовляються так, як вимовляються. Однак, для самих росіян вимовити наступну фразу є складним завданням, а подекуди неможливим:
Шість жінок після подорожі нашіптували одна одній ніжні слова про свіжі суші й чужі гаражі
Український звук "ч" досить підступний, він вимовляється не так твердо, як в польській мові, але і відрізняється від російського варіанту, який є м'яким. В Україні звук "ч" є твердим та лише перед деякими голосними він може бути пом'якшеним. Цікавими для вимови можуть стати такі речення:
Чоботар шиє чудові чоботи" або "Кухар пече у печі смачні калачі"
Там, де в українській мові слова закінчуються м'якими подвоєннями "-ння" та "-ття", в російській можуть стояти варіанти "нье/-тье", або щось зовсім інше. Тому можна перевіряти вміння вимовляти такі сполучення звуків реченням:
Встановлення різних цілей та збільшення кругозору - дві важливі складові успішного особистісного зростання
Крім того, Центр протидії дезінформації додав до списку цікаві українські слова, які складно вимовити тим, хто не є носієм солов'їної:
Тож плекайте рідну мову, вона наш скарб та водночас зброя.