У Києві пройшов Форум "Демократія в Україні та світі"

У фокусі цьогорічного обговорення — протест та інституції, спільний ворог і внутрішній консенсус, відповідальність громадян і сила держави. 

Еспресо - інформаційний партнер події.

В умовах війни Україна не лише бореться за власну свободу, а й захищає глобальні демократичні цінності. У цьому впевнений Арсеній Яценюк, прем’єр-міністр України (2014-2016): "Сьогодні українці захищають не лише свою країну, а й світову демократію. Ми показали, що означає справжня боротьба за європейські цінності — за чесність і справедливість. Саме тому сьогодні Україна посідає чільне місце в історії глобальної боротьби за демократію. Найпотужніший наступ на демократію в Європі розпочався 2014 року, коли Володимир Путін оголосив війну Україні. Ця війна — епохальна подія, що визначить десятиліття не лише для України, а й для всього світу".

Чим завершиться ця війна? Чи вдасться демократії встояти? Чи знайдуть демократичні інституції нових союзників у сучасному світі? Саме ці питання обговорювали на Форумі "Демократія в Україні та світі". 

Протести та демократія: союзники чи опоненти?

У XXI столітті все частіше вибухають протести у найрізноманітніших формах — як реакція на несправедливість, як опір застарілій політичній архітектурі. Ми розпочали Форум з дискусію про природу протестних рухів та їхню еволюцію впродовж останніх 30 років.

"Природа протесту — це реакція на непрацюючі державні інституції. В українському контексті завжди існували певні тригери для початку революцій", — розповів Ігор Пошивайло, генеральний директор Музею Революції гідності, учасник Революції гідності. — "Революція Гідності сталася, бо державні механізми діяли проти людей і їхньої волі. Українці вийшли на Майдан за європейський розвиток і проти насильства з боку держави. Люди гуртувалися водночас проти несправедливості та диктатури й за права, цінності та свободу. Цей складний дуалізм — характерна риса українських протестів".

Дмитро Козятинський, ветеран російсько-української війни, співорганізатор протестів влітку 2025 року, додав, що: "Українські протести — це завжди протест за щось. За призначення голови БЕБ, за збереження незалежності НАБУ, за можливість для українців жити вільно. Влада в будь-якій країні сильна лише доти, доки не починає скочуватися в авторитаризм. Чи вдасться зберегти демократичний лад — залежить лише від громадянського суспільства, яке здатне контролювати владу й пильно стежити за тим, аби Україна залишалася на шляху демократії".

Про протести як запобіжник недемократичного руху говорила й ще одна учасниця дискусії, Ярина Ясиневич, керівниця програм Центру досліджень визвольного руху, учасниця Помаранчевої революції. Вона пригадує: "В історії України не було щирих протестів за збереження Радянського Союзу чи Росії — такі ініціативи або були замовними, або швидко згасали. Це свідчить про консенсус у суспільстві щодо незалежного розвитку нашої держави. Помаранчеву революцію ми готували заздалегідь — її учасники були організаційно готові до різного перебігу подій. До Євромайдану ми виявилися неготовими. Але суспільство зробило висновки: потрібно бути постійно включеними в політичні процеси".

Олесь Доній, журналіст, громадський діяч, учасник Революції на граніті, підсумував: "Іде змагання міфів, іде змагання історій. Світом правлять історії. І нам щастить, що ми свої міфи робимо яскравіше.Теза про те, що демократію рухає активна меншість — це класна міфологема, яку нам треба розвивати". 

Врешті, в Україні протест став рушійною силою демократичних змін. Чи це так само у світі — питання відкрите.

Безсилля сильних: чи вистоїть демократія у ХХІ столітті?

Роздуми про державні інституції, реформаторські зусилля та збереження демократії в умовах війни були в центрі другої дискусії.

В Україні значна частина сильних громадських організацій і аналітичних центрів народжені революціями. І протягом останніх років, ми спостерігаємо проникнення популізму не лише у державу, а й громадський сектор. У цьому впевнена виконавча директорка Спілки Ольга Лимар. Вона розпочала другу дискусію про боротьбу авторитаризму та демократії: "Як змінюється світ і Україна, так само змінюється й запит на роботу: ми все менше говоримо про системні реформи та довгострокові рішення, і все більше — про швидкі результати. Популізм — інфантильний і безвідповідальний — проникає і в громадський сектор. Те, наскільки добре ми зможемо адаптуватися до нових умов і зберегти запит на демократію, визначатиме силу нашого впливу в ці турбулентні часи — часи війни для України, популізму для світу і протистояння автократіям".

Демократія — основа суспільства. Та в умовах, коли її інструменти — наприклад, вибори — доступні не всім, нам доводиться шукати нові форми цього фундаменту.

Павло Казарін, журналіст, військовий Збройних сил України, лауреат Шевченківської премії зазначає: "Протистояння Віктору Януковичу об’єднало дві великі групи — тих, хто боровся за свободу, і тих, хто прагнув зберегти націю. Попри різні ідеї, їх об’єднав спільний ворог. Так само сталося і 24 лютого 2022 року — Росія стала фігурою спільного ворога. Але чи приречені ми на вічний консенсус між цими таборами? Ні. Сьогодні ми чуємо заклики до виборів, відкриття кордонів, припинення примусової мобілізації. Для прихильників збереження нації це звучить як самознищення. Що буде, якщо обидві сторони знову опиняться по різні боки — умовно Майдану і Антимайдану? Ми вважаємо демократію основою суспільства. Але її фундамент — це консенсус. І ми не знаємо, наскільки довговічним він буде".

"За демократію варто боротися — хоча б як за інструмент, що стримує зловживання. Якби ми не мали антикорупційної системи, ми б не знали про зловживання на найвищому рівні. Ці інституції можуть існувати лише завдяки демократії. Союз із демократичними державами існує — і цей взаємний зв’язок працює. Ми маємо шукати відповіді саме в роботі демократичних інституцій. Навіть під час війни", — натомість впевнений Віталій Портников, журналіст, політичний аналітик та лауреат Шевченківської премії.

То що ж відбувається з демократією у світі зараз? Чи дійсно вона програла? Юрко Прохасько, германіст, перекладач, есеїст і публіцист, розповів про ресентимент як джерело протидії демократіям у світі: "Ніцше описував ресентимент як визначальну рису модерності. Упродовж останніх 70 років параметром нормативності була конструкція ліберальної демократії — і саме вона нині переживає кризу. Те, що відбувається в західному світі, є наслідком обітниці покращення, добробуту, емансипації, зростання. Виявилося, що цей поступ зупинився. Відчуття глухого кута й застою — це джерело головного ресентименту сучасності. І він дуже легко поєднується з авторитаризмом, популізмом, радикалізацією".

Врешті, всі спікери погодилися, що саме Україна має стати фронтиром боротьби за демократичній цінності. Олександр Ябчанка, громадський діяч, військовий Збройних сил України, підсумував: "У попередні роки українські військові говорили з європейцями про цінності. Тепер тема розмов змінилася: ми дискутуємо про взаємодію України та Європи, де образ України як щита Європи виходить на перший план".

Замість підсумків

Збереження демократії — екзистенційне питання для України. Це стало очевидним за результатами усіх дискусій цьогорічного Форуму.  Ларрі Даймонд, політичний соціолог, професор Стенфордського університету, звернув увагу: "Україна є демократією, і ми дедалі більше усвідомлюємо масштаби екзистенційної загрози. Дивлячись у майбутнє, в післявоєнний період, ми ставимо надзвичайно важливе питання: як посилити демократію? Це глобальний виклик, у якому ми всі сьогодні. За 40 років моїх досліджень демократій я переконався: саме ефективність демократії визначає її життєздатність і довговічність".

"Функціонування демократії потребує постійної підтримки — про це також ідеться у звіті про стан демократії, який ми нещодавно презентували", — додав у своїх підсумкових словах Станіслав Лячинський, Директор Офісу DRI в Україні. — "Збереження демократії — ключове питання для України, особливо в умовах повномасштабної війни".

Врешті, будь-які дискусії про життєздатність демократій чи конфронтацію між демократичним та авторитарним поступом можливі лише у форматі дискусій на відкритих майданчиках. І ніяк не на рівні державних політик чи міжнародних відносин, адже від відданості демократії сьогодні — залежить майбутнє завтра.

Ігор Коліушко, Голова Правління Центру політико-правових реформ, наголосив: "Осмислюючи демократію та державні інституції, хочу підкреслити: боротьба за демократію і державність ніколи не вступить у деструктивну конфронтацію, якщо в основі нашого суспільства буде суспільний договір, що акцентує увагу на єдності всередині українства. Важливо, аби люди говорили про такий договір як про спосіб організації громадянського співжиття".

Дискусія про демократію продовжується — вже в наступному році. Та поки закликаємо жити демократією, а не лише обговорювати її.

Запис трансляції Форуму - на YouTube-каналі та Facebook.