Політика Трампа - невизначеність, але в мутній воді можна ловити астрономічні суми, - Рибачук

За вашими відчуттями, чого нам чекати від американської адміністрації, зокрема від Дональда Трампа? Бо він вводить революційні мита, весь світ стоїть на вухах, і ми в Україні — теж. Ви нещодавно були у США, тому хотів би дізнатися про ваші особисті враження. Чого нам, українцям і європейцям, чекати від Трампа?

Мій тиждень у США видався незабутнім: я прилетів у Маямі, а того ж вечора туди ж прибув Трамп. Він одразу сів у гелікоптер і полетів грати в гольф, тобто не пішов спати, а пішов грати. Наступного дня Трамп зробив гучну заяву, яка сколихнула світові ринки, і… продовжив грати в гольф. Якщо ти поринаєш у внутрішньоамериканський інформаційний простір, розумієш, що в Україні ще ого-го яка свобода слова та плюралізм думок. А там ти просто не отримуєш повної інформації.

Є два табори, які абсолютно по-різному тлумачать одні й ті самі події. 

Єдина теза, яка звучала на республіканських каналах, коли журналісти намагалися дістатися до суті, то була одна універсальна відповідь: "Трампа не можна зрозуміти — в Трампа треба вірити" ("In Trump we trust").

Як на доларах пишуть "In God we trust", так і тут можна було б це написати та випустити нові банкноти: "Ми віримо в Трампа". Це дивовижно, коли чиновник не може пояснити, бо немає логіки ніякої, і він каже, що просто треба вірити, бо Трамп знає, що робить.

А що стосується американо-українських відносин? Трампівці викотили чергову версію угоди про корисні копалини, а з урахуванням того, як Трамп поводиться зі своїми союзниками, наприклад, Європою чи Канадою, то я не надто вірю у послаблення його вимог. Як ви на це дивитеся?

В інформаційному просторі США Україна виринула лише на тлі згадок про жертви серед цивільного населення. Наприклад, є статистика, що у березні на 50% зросла кількість загиблих мирних жителів через російські атаки. 

Коли кореспонденти запитали представників адміністрації Трампа, чому проти Росії не запровадили санкцій чи тарифів, відповідь була: "Бо Росія — у переговорному процесі, і ми не хочемо втручатись". 

Наступне питання звучало так: "А чому тоді Україна, яка теж бере участь у переговорах, отримала 10% тарифів?" На це відповіді не дали. Але то була єдина новина, де згадували Україну на фоні катаклізму на фондовому ринку.

Щодо того, як оцінювали, що буде далі, то на одній з конференцій виступав аналітик відомого фонду Heritage Foundation, це основний аналітичний центр республіканців. Цей експерт працював в адміністрації Буша, був заступником керівника USAID і назвав себе рейганівським республіканцем. Але навіть йому було важко відповідати на деякі питання аудиторії.

Я підійшов до нього після виступу та у приватній розмові запитав: "Чи може Трамп якось вплинути на Росію і Путіна?". Його відповідь була: "Так. Трамп може розчавити Росію і Путіна. І він близький до цього рішення". Я вже не допитувався, якими саме інструментами й чим "чавити".

Цей аналітик з багаторічним досвідом намагався пояснити аудиторії цієї конференції природу того, що відбувається, чому саме республіканці займають таку позицію щодо судової системи і USAID. Бо незадовго до цього був виступ Маска, який сказав, що відбувається казна-що: федеральний суддя може зупинити рішення самого президента країни – це безумство, за словами Маска. І це викликало шквал емоцій. Адже для цього і є судова гілка, щоб балансувати. Але в голові не тільки Маска є недопустимим, щоб хтось міг піддавати сумніву рішення Трампа.

Представник Heritage пояснював, що 97% у всіх наглядових радах, які приймали рішення щодо USAID, були демократи.

 Що демократи застосовували ідеологію у відношенні до правової системи, тому вони переслідували Трампа не з правової точки зору, а з ідеологічної. І, мовляв, демократи настільки захопилися своєю ідеологією, своїми всілякими гендерними та іншими преференціями, що ця система безнадійно хвора і її треба лікувати.

На що в аудиторії конференції виникло інше питання: "Якщо ви говорите, що демократи "ґвалтували" судову систему, ідеологію, то чому ви тепер робите те ж саме, тільки вже зі своїм підходом? Чи не можна просто зробити верховенство права і повернути його до системи Сполучених Штатів?" На що експерт сказав, що саме цього ми прагнемо, але бачимо: те, що відбувається, зовсім не говорить про те, що республіканці намагаються відновити верховенство права. Тобто йшла одна хвиля, де домінувала ідеологія, зараз з іншого боку йде інша хвиля. Одним словом, мені стало більш-менш зрозумілі їхні внутрішні мотивації, чому вони так жорстко поступаються. 

Щодо питання, що буде з USAID, то була відповідь, що вони чудово розуміють, що таке "м'яка сила", також чудово розуміють важливість цього, і в межах уже Держдепу відновлять цю систему. 

Десь на осінь ми з вами побачимо, що з'явиться знову програма зовнішньої допомоги, але вона вже буде відповідати пріоритетам президента Трампа.

А якщо, наприклад, спроєктувати й порівняти, дві команди: беремо наш український досвід, умовний 95-й квартал, посилений геополітиками "трускавецької школи" та "милованівцями", що заходить до влади в Україні, — і з іншого боку Трамп, Венс, Рубіо, Heritage Foundation. От і виходить така собі геополітична гра команд. Але, наскільки я розумію, там усе працює жорсткіше, і немає відчуття, що вони збираються згортатися, що вийде півтора-два або три мільйони ньюйоркців на вулиці, поїдуть у Вашингтон, розгорнуть наметики, а далі - за старим добрим сценарієм.

Але треба віддати Трампу належне, адже він, зрештою, чи не перший американський президент, якому вдалося вивести на вулиці мільйони людей. 

Це, здається, у суботу, 5 квітня, відбувся захід з гаслом "Hands off" ("Руки геть"), з цим гаслом мільйони людей вийшли на вулиці американських міст, протестуючи проти політики Трампа.

В одній з телепрограм у США запитали, чи пам’ятає якийсь конгресмен щось подібне з будь-яким іншим президентом, то відповідь була, що Трамп другого пришестя просто конкурує з Трампом першого пришестя, бо інші президенти за 100 днів не встигали настільки розлютити виборців, щоб ті масово виходили на вулиці. Тобто, у них є проблеми. І далі — про інші проблеми, про які вже відверто говорять.

Дуже цікаво спостерігати за оцінкою цих тарифних кульбітів. Бо в ті дні, поки я ще там був, нечувано все падало на ринках. Це була катастрофічна ситуація, Трамп знову грає в гольф. Коли питають: "Що робити? " - а у відповідь: "Усе буде". 

Трамп каже, що щодня в Америку заходять по декілька мільярдів доларів, і буде ще більше. І що вже шикується черга бажаючих "поцілувати його у дупу" — саме так він і сказав англійською: "Kiss my ass".

Він мав на увазі задню частину спини чи філейну частину?

Якби ж так. Англійською мовою він сказав саме: "Kiss my ass". Правильний переклад - "поцілуй мене у с**ку", і це не я сказав, а він, дослівно. Американці теж звернули на це увагу. Міг би висловитися толерантніше, але ні.

Американська преса пише: "Ми ще не втомилися від цих перемог, бо кожен день — новини". Але є й серйозні аналітичні матеріали. Я, наприклад, дивився виступ американського мільярдера, який входить до сотні найбагатших людей США. Він зробив капітал на інвестиціях, добре знає фондові ринки, і це дуже обережна, грамотна людина. Цей мільярдер каже: "Все життя я уникав різких висловлювань про американських президентів, незалежно від партійної приналежності. Але зараз, коли мене питають, як оцінити те, що відбувається, мені вже важко підібрати слова". І це говорить людина, яка заробила на цьому мільярди.

Коли вони кажуть про тарифи, то теж була цікава історія. У наших соцмережах теж вже з’явилось відео про цього знаменитого ідеолога тарифної політики — економіста Наварро (Пітер Кент Наварро - американський економіст, професор економіки в Бізнес-школі Каліфорнійського університету в Ірвайні). Мені було цікаво і я подивився сюжет, як він взагалі з’явився в орбіті Трампа. 

Коли Трамп став президентом, у нього не було жодного економічного радника, тому він попросив зятя знайти когось. І зятьок просто на Amazon знайшов книжку "Смерть Китаю" (Death by China). 

Назва була вражаюча, автор — Наварро. Зятьок познайомив Трампа з Наварро. Так Трамп став палким прихильником тарифної політики. 

Особливість доктора Наварро у тому, що в академічних колах США його ніхто не знав. 

Він зараз - концентрований доказ того, що тарифна політика – ефективна. Але Наварро написав сім книг, в яких постійно посилається на "відомого економіста Рона Варо". Це як Порошенко і Рошен, бо Наварро взяв і з літер свого прізвища склав собі псевдо героя, посилаючись на нього, як на авторитета в тарифній політиці. Він запроваджував теорію того, що теорія тарифної політики змінить все, і заразив цим Трампа.

Дивовижно, як можна на основі фактично сфабрикованої теорії, яку не визнає, бо я не чув жодного авторитетного економіста чи нобелівського лауреата, чи мільярдера, щоб хтось казав, що тарифна політика дасть результат - скоротить бюджетний дефіцит. Але Трамп стверджує, що все працює.

Я навіть дивився виступ Наварро наживо, а потім бачив його публічну перепалку з Маском, який назвав Наварро повним ідіотом. Додав, що в нього не мозок, а торба з цеглинами. І ця їхня суперечка вже гуляє мережею.

Дивовижно, але американці визнають, що вони стали заручниками того, що людина у хворій уяві закинула теорію і практично зруйнувала світ. І там зараз ідуть спроби обмежити повноваження Трампа щодо ухвалення рішень по тарифах. У сенаті вже прийнята резолюція, яка забирає в нього право приймати одноосібно рішення про тарифи. 

У конгресі більш як десять республіканців теж підтримують це. Якщо винести цю резолюцію у конгрес, то можна забрати у Трампа цю можливість, але там вступає в силу їхній Стефанчук, тобто Джонсон. А він не хоче ставити на голосування цю резолюцію, бо результат передбачуваний. Тому кількість республіканців, які починають бунтувати в конгресі, зростає. Це не Майдан, але за менш ніж 100 днів досягти таких результатів — вражаюче.

Трамп — рекордсмен політичних рекордів, кандидат на Нобелівську премію в кількох номінаціях. А як нам, українцям, до цього ставитися? Як сприймати активну комунікацію між путінцями й трампівцями? Крім Віткоффа, бачимо, що на орбіту виходить новий фінансовий мегаемісар — Дмитрієв, який з цього треку витісняє Абрамовича. І якщо трампівці — такі геніальні економісти, які грають на падінні ринків, то хіба вони не можуть увійти у змову з росіянами? Або навпаки — Трампівський темперамент може обернутися проти Росії, і почнеться якась неорейганівська революція в економіці, яка натисне на агресора.

Я питав в учасників конференції: "Чи хтось ставив питання про Маска?" Одна відома грузинська політична діячка каже: "Так, мене питали, як я ставлюсь до Маска". Ця діячка також поділилася, що коли офіцер-прикордонник перевіряв її паспорт, то на екрані його монітора вона бачила свої соцмережі: її грузинські дописи в інстаграм, фейсбук - все миттєво сканується.

І з’явилася інформація, що відомства Маска використовують ШІ для перевірки та прослуховування на лояльність співробітників федеральних служб. Тобто достатньо ШІ "почути" певні ключові слова, він починає моніторити все. І тому, якщо ти зберешся пограти в гольф, то можуть бути нюанси на кордоні.

Але повертаємось до російського кейсу.

Так, вертаємося до російського кейсу і загалом до того, що відбувається з тарифами.

Я починав кар’єру в Національному банку, був на Wall Street, стажувався в багатьох інвестиційних компаніях, і там найбільший гріх – інсайдерство. Це смертний гріх. 

Якщо ти працюєш з цінними паперами, в комерційному банку чи тим більше в державній установі та, знаючи, що буде відбуватися на ринку, скажімо, не стримуєшся, продаєш акції перед обвалом або навпаки скуповуєш перед зростанням — це виписано у них в Кримінальному кодексі, що це є злочином великого масштабу.

Там моделювали ситуацію: уявіть, що ми з тобою — Трамп, у нас ще є зятьок, якийсь Кушнер. І знаємо, що завтра Трамп виступить із заявою про санкції, відповідно, буде обвал, а ми продаємо. Бо спекулянти грають і на падіння, і на зростання.

Наприклад, інформація про відтермінування санкцій на 90 днів. Деякі джерела пишуть, що це через те, що уряд Японії почав масово скидати американські цінні папери. Трамп зрозумів, що це може обвалити ринок урядових цінних паперів, і тоді американський уряд не зможе фінансуватися. Це була б катастрофа.

Ще цікаво — пояснюють "геніальну гру" Трампа тим, що він постійно створює невизначеність. Сьогодні незрозуміло, що буде через 90 днів. Його політика — тримати всіх у напрузі. Але в цій мутній воді можна ловити астрономічні суми.

Скоріш за все, вже починають дивитися, хто продавав і купував акції — шукатимуть винних. Але, якщо це стосується зятя Трампа чи когось із родини, чи особисто Трампа, то ніяких переслідувань не буде. І про це вже говорять відверто.
 

Щодо Дмитрієва, то  навіть на цій конференції говорили, що він — це спроба Путіна піймати Трампа на гачок через любов до мільярдів. 

Він вже заявляє про два трильйони, які нібито повернулися, оперує фантастичними цифрами. Але головне для нього — монетизація будь-яких кроків. Його геній полягає в тому, що він каже, що 95 країн, як хочуть поцілувати його, вишикувалися в чергу й Америку просто завалять грошима. І Дмитрієв буде пропонувати оцей механізм.

Вони ж не оголошують, про що буде йти мова. Але я маю відчуття, що це буде той же механізм, який використовували до України - РосУкрЕнерго. Тільки там був газ, а тут будуть, скоріш за все, пропонувати схему, де можна буде через офшорні компанії, структури, що не обов'язково підзвітні чи під контролем, створювати спільні підприємства, засвоювати ресурси, що буде приносити величезні кошти.

З іншого боку той представник Heritage Foundation теж підкреслював, що Трамп прагне досягнути результату до 20 квітня. Не знаю, чи прямо до Великодня, але термін короткий. Трамп розуміє, що Путін затягує ситуацію. Тому моє питання було: "Що Трамп може зробити?" І я отримав відповідь: "Може просто розчавити Росію, Путіна, адже всі інструменти є для цього".

Питання у тому, чи Трамп не продасть, бо Путін запропонує йому не трильйон, а два трильйони, умовно кажучи, якісь повітряні суми на розвиток Арктики, відступні території, родовища, захід американських інвесторів. І тут питання більш жорсткої санкційної політики зараз не стоїть на переговорному столі. На вашу думку, в разі чогось, як Трамп буде давити, наприклад, на нас?

Тут виникла ще одна тема – Трампо-китайських відносин, бо ви знаєте, що вже 125%, а це не тарифна війна, це вже ситуація повної заборгованості.

Це називається оголошення торговельної війни.

Але це вже ядерний удар, бо якщо 125%, то повна економічна ізоляція. І Китай не пішов назад і теж прийняв 85%. На цьому фоні значно підвищились можливості, а американська аналітика почала говорити про сценарії можливої збройної сутички. І тут американці прийшли до висновку і заахали-заохали, що у них немає зброї.

Виявилося, що вони витратили дуже багато на хуситів: просто гатили по бойовиках у капцях на велосипедах, які ганяють по пустелі, а зараз у них не вистачає високоточної зброї. Ця інформація вже пішла в медіапростір, що Пентагон цим стурбований.

Не думаю, що вони прямо зараз готові до чогось реально дійти. Але я звернув увагу - якщо США офіційно заявлять, що їм не вистачає зброї, то це може стати зручним аргументом, щоб сказати Україні: "Ми б і раді допомогти, але й для себе нічого не залишилось". Тому тут для України виникає велике питання.

З іншого боку, напруженість з Іраном продовжує зростати. Коли я був у США, то в цей час відбувався візит Нетаньягу. І для нього це був холодний душ, коли Трамп прямо сказав, що США ведуть переговори з Іраном, що розглядають можливість зробити й там угоду (make a deal). Але якщо ні, то Сполучені Штати готові завдати удару по Ірану, з усіма наслідками для України, зокрема щодо допомоги Ірану Росії.

Також шквал реакцій викликала інформація, що китайські військовослужбовці були захоплені в полон. Хоча китайська дипломатія одразу сказала, що, держава Китай не бере ніякої участі.

Скажу щодо тарифів, наприклад, British Steel Company, для нас це - британська металургія, але її власник — китайська компанія. 

Коли аналітики дивляться на наслідки тарифних санкцій, то помічають, що серед союзників часто справжні власники тих чи інших компаній - Китай. 

Якщо американські законодавці бачать економічну присутність Китаю, то країна відразу потрапляє під прес цих санкцій.

І зараз протистояння з Китаєм на тлі того, що Трамп оголосив про 90 днів, залишає ситуацію в підвішеному стані. Але ніхто не знає, чи це буде точно 90 днів, чи він може прийняти інше рішення — все залежить від нього. Відповідно, світ – у підвішеному стані.

По Україні за цей тиждень, звичайно, домінували теми тарифних війн. Втрата 9 трильйонів на ринку — такого ще не було. Але вже вчора ринок трохи підріс. Це як із валютною політикою, де головне — не допустити різких стрибків, тримати плавність. Адже на цих перепадах завжди хтось заробляє величезні гроші. Отже, все залишилося підвішеним.

Але Трамп є Трамп. Учора, я звернув увагу, BBC майже дві години транслювало його виступ, робили пряму трансляцію, в якій Трамп виступав перед власниками великих автомобільних компаній і підписував президентські виконавчі укази. Він в прямому ефірі проводить години, працюючи знову одноосібно та пояснюючи свою мудру політику, підтримуючи тих, хто казав, що "треба просто вірити Трампу". Він демонструє, що "знає все", "все буде добре", бо "все під його контролем".