Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 10 квітня.
Фото: Getty Images
У The Washington Post написали про"Передача зброї є вражаючою подією, яка підкреслює намагання адміністрації підтримувати колись надійну систему допомоги США Україні, у той час, як офіційні особи попереджають, що політичний глухий кут у Палаті представників під керівництвом республіканців багато коштує Києву на полі бою. Те, що зброя фактично надходила з Ірану, також має важливе значення, оскільки Росія покладалася на режим для зміцнення свого військового потенціалу, а давня ворожнеча Вашингтона з Тегераном останніми днями знову наблизилася до точки кипіння", - пишуть у виданні.
Центральне командування, яке посилило зусилля з перехоплення іранської зброї, що прямує до єменських хуситів під час багатомісячної атаки бойовиків на комерційні та військові судна, заявило, що тайника, надісланого в Україну, достатньо для забезпечення гвинтівками цілої бригади. Український командир оцінив, що півмільйона боєприпасів вистачить на місяць трьом батальйонам, що складають близько 600 солдатів
Важливо, що оприлюднений Центральним командуванням інвентар не включає артилерійські снаряди, які є одними з найбільш гострих потреб України на полі бою. Українські командири були змушені раціонувати обох, роблячи війська та цивільне населення дедалі вразливішими до атак Росії.
"Озброєння України іранською зброєю висвітлює незвичний сценарій сучасного конфлікту. Іран надав Росії значну кількість односторонніх ударних безпілотників, які були націлені на українські військові підрозділи та їх цивільну інфраструктуру. Поставка зброї, оголошена у вівторок, створює ймовірність того, що український солдат зможе збити безпілотник іранського виробництва за допомогою вдалого пострілу з конфіскованого кулемета іранського виробництва".
Фото: Michael McCoy/Reuters
Разом з тим, The Guardian опублікували текст під заголовком "Девіду Кемерону, схоже, не вдається переконати Трампа надати допомогу Україні".Британському міністру закордонних справ Камерону навіть не дозволили зустрітися зі спікером Конгресу Майком Джонсоном, який теоретично міг би поставити цей пакет на голосування.
Під час приватної вечері на базі Трампа у Флориді, Мар-а-Лаго, Кемерон закликав Трампа визнати, що в інтересах США, щоб Володимир Путін не отримав винагороду за захоплення землі в України. Він також наполягав на тому, що до саміту НАТО у Вашингтоні в липні цього року для кожного члена НАТО будуть розроблені плани досягнення або перевиконання цільових витрат на оборону. Він сподівався, що Трамп дасть сигнал про зміну курсу, принаймні полегшивши йому шлях до зустрічі з Джонсоном.
На спільній пресконференції у Вашингтоні у вівторок Кемерон і державний секретар США Ентоні Блінкен повторили свої давні заклики до Конгресу розблокувати допомогу. Кемерон наполягав, що він приїхав до США не для того, щоб читати лекції чи втручатися у внутрішню американську політику, але сказав, що він готовий відмовитися від "дипломації", тому що відчував необхідність США та Європи об’єднатися, щоб захистити Україну від російської агресії.
"Аргументи Кемерона – як раціональні, так і емоційні – здається, стикаються з триваючою боротьбою за владу всередині Республіканської партії, оскільки прихильники жорсткої лінії, які охололи щодо продовження фінансової підтримки України, погрожують усунути Джонсона, якщо він винесе пакет допомоги на голосування. коли Конгрес повернеться з двотижневої відпустки", - зазначають у виданні.
Кемерон пішов на розрахований ризик, прилетівши до Флориди, щоб спробувати переконати Трампа змінити курс, оскільки існує історія розбіжностей щодо Brexit (проти якого виступав колишній прем'єр-міністр, але який з ентузіазмом підтримав Трамп).
Кемерон захищав свою зустріч з Трампом як "цілком належну" зустріч з опозиційним діячем і заявив, що вона охоплювала "низку важливих геополітичних питань".
Однак, як підсумовують у виданні, спроба Девіда Кемерона переконати Дональда Трампа дозволити Конгресу США надати Україні військову допомогу в розмірі 60 мільярдів доларів, схоже, провалилася.
Фото: ілюстративне
У POLITICO написали статтю під заголовком "НАТО — це безпека, а не долари та центи". Журналісти зазначають, що суть НАТО полягає не в тому, щоб йти на війну проти Росії, а в тому, щоб запобігти війні. І Північноатлантичний альянс, якому минулого тижня виповнилося 75 років, зробив це успішніше, ніж будь-який військовий альянс в історії.В лютому Трамп сказав, що він сказав європейським союзникам, які витрачають недостатньо коштів на оборону, що він заохочуватиме росіян "робити все, що вони хочуть", якщо ці країни не будуть витрачати більше. І хоча пізніше він запевнив британську аудиторію, що "на 100 відсотків" утримає США в НАТО, він поставив це за умову, щоб союзники платили свою справедливу частку та грали чесно.
У лютому Столтенберг рекламував безпрецедентне зростання витрат на оборону: 18 союзників зараз витрачають на оборону 2 відсотки ВВП.
"У 2024 році члени НАТО в Європі інвестують в оборону загальну суму 380 мільярдів доларів США. Вперше це становить 2% від їхнього сукупного ВВП", – казав він. Неважливо, що Європа витрачала набагато більше на оборону під час холодної війни і все ще витрачала 2 відсотки в 2000 році — через 10 років після розпаду Радянського Союзу.
Серйозне зобов’язання витрачати гроші на оборону є важливим для забезпечення безпеки, але це не те, про що альянси суть виключно або навіть переважно. В основі альянсів лежить розуміння того, що безпека союзника має фундаментальне значення для власної безпеки.
"Збройний напад на одного або більше з членів Альянсу у Європі чи Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх", — йдеться в статті 5 Північноатлантичного договору. Ця обіцянка колективної оборони робить НАТО силою миру. Будь-який супротивник, який має намір здійснити агресію проти країни-члена, повинен враховувати можливість, якщо не високу ймовірність, того, що він зустрінеться військовою відповіддю, спираючись на повний колективний потенціал усіх союзників, а не того, на кого він напав.
Для американців урок, отриманий з двох кривавих світових воєн — воєн, у яких військовослужбовцям доводилося перетинати океан, щоб битися на європейських пляжах і полях — полягав у тому, що їхня безпека залежала від безпеки Європи. Тому набагато краще запобігти війнам у Європі, зобов’язавшись захищати союзників із самого початку.
Розгортання американських військ поблизу лінії фронту та дозвіл деяким союзникам брати участь у ядерних місіях посилили стримування та діяли як гарантія.
"За своєю суттю альянси є взаємовигідними інституціями — безпека, яку вони створюють, взаємодоповнюється. Але Трамп і ті, хто думає, як він, живуть у світі безпрограшу, де єдиний спосіб виграти – це програш інших. І це світ, який перетворює альянси з установ безпеки на фінансові операції. Однак, зрештою, безпека союзників — це не питання доларів і центів — це також ключ до безпеки Америки", - зробили висновок журналісти.