З росіянами після 1991 року сталася потужна трансформація, яка поглибила жахливі інстинкти, - Юрій Андрухович

Про це заявив український письменник та перекладач Юрій Андрухович в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо.

Ведуча поставила питання: "Ви в якомусь інтерв'ю казали про те, що на початку повномасштабного вторгнення думали і що зрештою помилилися, визнаєте, що помилилися, що росіяни після першої тисячі загиблих їхніх військових якось прокинуться зі свого сну і скажуть: слухайте, досить. Вони не прокинулися. Чому? Чому з ними це сталося і це відбувається?"

"Помилка моя в цих очікуваннях полягала в тому, що я вважав, що ця спільнота людей, яка називається росіянами, що вони вже інші, що оцей увесь процес пов'язаний зі зміною суспільного ладу та просто якийсь технологічний прогрес вплинув. Вони зробили з них також людей, схильних до комфорту, також людей, які не хочуть помирати. І ось виявилось, що ні. Ну, тобто Москва і Петербург залишаються якимись такими островами цього комфорту. Напевно, і інші там міста-мільйонники", - сказав Андрухович.

Він зауважив, що люди звідти не надто ж і записуються на ці смертельні контракти.

"Я не враховував того, що там залишається ще велетенський простір зі злиднями, з відсталістю, і в тому числі з розумовою відсталістю, тотальною,  з деградованими якимись людськими якостями, з генетичним алкоголізмом у 10-му поколінні. Тобто фактично така своєрідна зомбі-спільнота. І знову ж таки, якісь свої мірки я знімав із того, що вже сам пам'ятаю, що було при моєму житті, а це була невеличка спеціальна військова операція в Афганістані. І Радянський Союз тоді розпоряджався ще й іншими народами імперії. Але я веду до того, що наприкінці 1980-х років ця радянська імперія вже змушена була звідти забиратися. Такий був ізсередини суспільний тиск", - вважає письменник.

Андрухович нагадав, що серед лідерів цих процесів були солдатські матері. 

"Це був потужний суспільний рух - комітети солдатських матерів. Першими ж вони виникали не десь, а в Росії. Це були російські жінки, які ходили протестувати під військкомати чи кудись там ще. І ось мені здавалося - ну, воно ж десь ще зовсім недавно було. Може, мені так здається, що недавно, бо це все помістилося в моєму житті, в моїй біографії. Але я ніде навіть натяку на це не бачу в теперішній Росії. Ось і якісь антивоєнні активісти, яких переловили і пересаджали вже протягом перших тижнів чи місяців", - додав він.

На його думку, така кількість людей просто на рівні похибки.

 "Отже, якась потужна така трансформація відбулася з цією спільнотою уже після 1991 року, яка ще поглибила ті всі жахливі інстинкти, які завжди їй були притаманні. Тобто вона ще їх технологізувала. Вона перевела їх на рівень цього мародерства постійного. Технологізоване таке середньовіччя", - зазначив Андрухович.

Але він вважає, що все одно є певна межа якась - вона мусить десь колись настати.

"І через те, що той, хто в Кремлі, спробував якось одного разу через загальну мобілізацію поповнювати лави армії, в нього не склалося. Він розлякав тоді трохи своїх людей. Отже, все-таки хочуть жити. А якщо вже йдуть на ці контракти, то за дуже великі гроші. І от моя надія така, що гроші не можна друкувати без кінця. Повинні якісь почати працювати економічні закони. Коли виявиться, що вони дають там 2 мільйони рублів за цей контракт, але це вже фактично папірці просто. Може, ми дочекаємось цього моменту", - підсумував письменник.