Телемарафон є однією із форм цензури

Під час війни зберігається свобода слова в Україні, але єдиний марафон треба припиняти — опитування журналістів

3 травня, у Всесвітній день свободи преси, вийшло у світ наше нове дослідження про виклики для свободи слова та журналістів в умовах війни. Воно охопило 165 журналістів/ок.

Ключове:

• Більшість українських журналістів вважають, що в Україні навіть в умовах воєнного стану зберігається свобода слова. Водночас вони також переконані, що єдиний телемарафон повинен бути припинений, і він є однією із форм цензури.
• Так, журналісти оцінюють стан свободи слова в Україні у 2023 році у 6,4 бала за 10 бальною шкалою, де "1" – дуже погано, а "10" – дуже добре.
• Водночас значна частина опитаних медійників після 24 лютого 2022 року стикались у своїй діяльності з порушеннями права на свободу слова та інформації. Найчастіше журналісти заявляли про відмову посадових осіб у наданні суспільно важливої інформації (51% опитаних), цензурування готових матеріалів або заборону оприлюднення певної інформації (22%) та відмови в акредитації (17%).

62% опитаних журналістів однією із форм цензури вважають єдиний телемарафон, створений на початку повномасштабного вторгнення. 2/3 також переконані, що єдиний марафон повинен бути припинений і всі мовники можуть почати мовлення самостійно

• Журналісти, які визнавали наявність цензури, найчастіше заявляли, що вона здійснюється з боку різних органів державної чи місцевої влади, а також власників ЗМІ. На третьому місці – самоцензура журналістів.
• Крім того, 62% опитаних журналістів однією із форм цензури вважають єдиний телемарафон, створений на початку повномасштабного вторгнення. 2/3 також переконані, що єдиний марафон повинен бути припинений і всі мовники можуть почати мовлення самостійно. Частина респондентів каже: єдиний телемарафон потрібно зберегти принаймні до завершення активної фази війни. Водночас майже всі з них переконані, що його потрібно модифікувати та покращити якість контенту.

Читайте також: Єдиний телемарафон уже не є необхідним з погляду нацбезпеки, його потрібно припиняти, - медіаекспертка Лігачова

• Більшість медійників (78%) кажуть, що російське вторгнення збільшило кількість випадків самоцензури. Серед причин, що змушують журналістів до самоцензури, ключовими є три: страх помилитися чи складнощі в перевірці інформації та власні переконання (по 45%) і страх залишитися без роботи (44%).
• Найбільшими загрозами свободі слова та роботі журналістів медійники вважають фізичні загрози чи загрозу життю, пов’язані із роботою в зоні бойових дій (67%), зменшення фінансування ЗМІ (55%), цензуру з боку органів влади (47%) та низький рівень кваліфікації журналістів (45%).

Наш ключовий висновок: журналісти загалом добре оцінюють стан свободи слова, не сприймають різні форми цензури. Однак є негативна тенденція: на місце цензури власника ЗМІ, яка домінувала до великої війни, приходять самоцензура та цензура органів влади.

Більше цікавих цифр, думок і оцінок журналістів читайте у повній версії дослідження тут.

Соціологічне опитування проведене Democratic Initiatives Foundation-Фонд "Демократичні Ініціативи" у співпраці із ZMINA. Центр прав людини за підтримки Freedom House Ukraine.

Джерело

Про авторку. Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини Zmina

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.