Про це нагадує освітній проєкт JNSM.
"У перші роки незалежності Україна зіткнулася із узгодженою російсько-американською позицією щодо свого якнайшвидшого ядерного роззброєння. Це відповідало й настроям значної частини українського політичного класу, яка попервах вбачала у ядерній зброю більше тягар, ніж засіб забезпечення національної безпеки, і вже у травні 1992 року з української території було виведено до Росії усю тактичну ядерну зброю", - зазначається у статті.
Однак з приходом на посаду прем'єр-міністра Леоніда Кучми позиція України у ядерному питанні стала "більш прагматичною і жорсткою".
Леонід Кравчук (Getty Images)
"Зокрема, Україна погоджувалася лише на вивезення ядерних зарядів, розглядаючи плани створення на базі балістичних ракет у неядерній комплектації стримуючої зброї. Крім того, було підняте питання щодо відшкодування вартості ядерної зброї, що виводиться. Відповідно, у липні 1993 року Верховна Рада проголосила Україну власником розташованого на український території радянського ядерного арсеналу і ратифікувала Лісабонський протокол (підписаний президентом Кравчуком у 1992 році, згідно з яким Україна, зокрема, брала на себе зобов'язання колишнього СРСР щодо ліквідації ядерного озброєння по договору СТАРТ-1 1991 року) за виключенням норми щодо приєднання до Договору по нерозповсюдженню ядерного озброєння", - розповідає JNSM.
Наприкінці 1993 року Кучма пішов у відставку, ставши опозиційним лідером, в Україні йшла підготовка до позачергових парламентських та президентських виборів.
"Леонід Кравчук, плануючи вдруге виставити свою кандидатуру на виборах, потребував міжнародної підтримки з боку ключових партнерів - США та Росії", - йдеться у матеріалі, присвяченому ядерному роззброєнню Україні.
Підтримку від Білого дому прагнув отримати і Єльцин, "котрий нещодавно із застосування сили переміг свою опозицію, провів позачергові вибори до парламенту та домігся ухвалення нової конституції".
Підсумком цього стали тристоронні україно-російсько-американські перемовини у Москві, що відбулися 14 січня 1994 року.
Окрім того, 14 січня - це ще й день народження видатного українського військогового діяча, розвідника, авантюриста міжнародного масштабу, агента кількох розвідок Юрія Горліс-Горського (1898 - 1946).
Його авторству належить книга "Холодний Яр", фактично підручник з партизанської діяльності, на якому в 30-ті роки в Галичині виховувалося покоління ОУН.
Читайте також: Чому українці йшли воювати до дивізії "Галичина"
"Іноді просто видається неймовірним,коли знайомишся з його життєвим шляхом. Ось життєві образи Юрія: хорунжий Кабардинського полку Кавказької кавалерійської "туземної" дивізії, півсотенний Богданівського полку, "кармелюківець", "болбочанівець", чорний запорожець, заступник отамана полку гайдамаків Холодного Яру, "совєтський міліціонер", співробітник Повстансько-партизанського штабу генерала Тютюнника, подільський підлпільник, терорист-експропріатор, "наш чоловік" в агентурному відділі Подільського губернського ГПУ, багатолітній політичний в'язень та пацієнт-симулянт психіатричних лікарень, старший санітар Лук'янівської в'язниці, автор споминів, драматург, видавець, фотограф, учитель, командир українського добровольчого загону у Фінській армії, кореспондент Німецького радіо, агент Абверу, організатор УВВ, диверсант-парашутист, співредактор української газети, помічник англійської розвідки SIS", - пише про Горліс-Горського телеграм-канал Ukrainian Military Honour.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb