Востаннє до цього український національний стяг розвивався над столицею 12 червня 1920 року, коли війська Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського залишили Київ і в місто ввійшли більшовики, пише з цього приводу газета "Вечірній Київ".
"Отже, 24 липня 1990 року триває засідання Президії Київради. Комуністи зривають кворум. До мене підійшов тодішній в.о. керівника київської міліції полковник Володимир Шапошник, який порадив прийняти будь-яке рішення та зібрати якомога більше людей, поки йому жодних команд із центру не дають.
Він не був демократом, але дбав про громадський порядок і хотів, щоби все пройшло мирно, без насильства.
Хоча у дворі міськради вже чергували бійці спецпідрозділу міліції ОМОН, а на даху сиділа снайпери, чекаючи наказу. Оскільки кворуму не було, ми прийняли протокольне рішення, щоб правоохоронці сприйняли акцію як легітимну. Але найважливішим питанням було, як зібрати людей.
Великі зусилля доклав секретаріат Руху, що видрукував на ротопринтері відповідні листівки, які поширювали біля прохідних великих столичних підприємств. Крім того, журналіст Анатолій Тарасенко зміг вранці 24 липня передати в ефірі Українського радіо оголошення, що в Києві буде підняття прапора. Таким чином багато людей були проінформовані про подію", - пригадує той день заступник голови Київради першого демократичного скликання у 1990 році, голова Демократичного блоку Олександр Мосіюк.
Читайте також: 20 років колоній і таборів, ОУН-УПА, КДБ, хрещення Чорновола, Колима та Канада. 10 фактів про патріарха Володимира
Акцію підтримали патріарх Володимир (Романюк) та професор історії Володимир Сергійчук. Патріарх освятив прапор перед стінами Софії Київьскої, а відомий історик пояснював депутатам, що синьо-жовтий стяг, як і гімн "Ще не вмерла Україна" та Тризуб, є головними національними і державними символами українського народу.
О 19:03 прапор замайорів над мерією.
На Хрещатику тим часом понад 200 тисяч людей співали "Ще не вмерла Україна" та "Боже великий, єдиний, нам Україну храни".
Окрім того, саме 24 липня 1895 року психологу та психіатру з Відня (Австрія) Зигмунду Фрейду прийшла ідея, що лягла в основу методу психоаналізу. Вона полягала у тому, що приховані, несвідомі, людські бажання знаходять своє вираження у вигляді сновидінь, зазначає історичний проєкт JNSM.
За чотири роки у нього вийшла наукова монографія Фрейда "Тлумачення сновидінь", в якій він описав методологію вільних асоціацій для пошуку справжнього змісту сну.
"Книга "Тлумачення сновидінь", в якій було впереше введено ключове поняття психоаналізу, вийшла друком 4 листопада 1899 року накладом у 600 примірником. Вона продавалась вкрай погано, однак з часом навколо Фрейда сформувалась група однодумців, медичні журнали стали друкувати рецензії на його праці і за його життя вийшло сім німецьких перевидань "Тлумачення сновидінь", - йдеться у матеріалі JNSM.
Сам Фрейд вважав "Тлумачення сновидінь" найважливішою у своєму житті.
"Ця книга містить найцінніше з відкриттів, які прихильна доля дозволила мені вчинити. Осяяння подібного роду випадають на долю людини лише раз у житті", - писав він через тридцять років.
При цьому слід пам'ятати, що батьки великого вченого походили з української Галичини.
Батько - Якоб Фрейд - народився 1815 року у місті Тисмениця Івано- Франківської області і провів там перші 25 років свого життя. Але протягом багатьох поколінь Фрейди мешкали не у Тисмениці, а в місті Бучач на Тернопільщині. Тоді як до Тисмениці дідусь Зигмунда Фрейда Соломон Фрейд переїхав заради продовження освіти, розповідав свого часу "День".
З Бучача походила й Амалія Натансон - матір Зигмунда Фрейда.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb