Перші бойові виїзди Олександра Ширшина були на півдні, на Херсонському напрямку. У райони Снігурівки, а потім у Трудолюбівки. Втім, за словами Олександра, перший бойовий досвід отримав згодом - на сході України. Воював на різних напрямках. З побратимами обороняв і Золоте на Луганщині. Тоді з ним трапився випадок, коли дивом залишився живим. У машину прилетіло два танкові снаряди. Олександр зазнав поранення, пройшов реабілітацію та знову повернувся у військо. Став відомий завдяки фото з окопу із книгою Тімоті Снайдера. Світлину історик опублікував у соціальних мережах.
Фото: Міноборони України
Чому Ви вирішили піти воювати під час повномасштабної війни. Чому для Вас було важливо вирушити у військо?
За кілька місяців до повномасштабної війни я вирішив для себе, що піду у військо. Я допускав, що така ситуація можлива і усвідомлював, що нам потрібно буде кинути багато зусиль. Розумів, що війна буде в більших масштабах і участь кожного необхідна. Відповідно я усвідомлював свою відповідальність перед рідними, близькими та країною загалом.
Фото: архів Олександра Ширшина
Як Ви думаєте, що ця війна означає загалом для розвитку України й зокрема звільнення від російського ярма?
Ще американський історик Чарльз Тіллі колись казав, що війни творять державу. Воно так є. Ніколи не було в історії такого періоду, коли б люди не воювали. Війна дуже часто приводила до певних змін. В певних випадках ці зміни були негативні, а в інших сприяли активному розвитку. Відповідно для нас це, крім того, що звільнення від російського ярма, боротьба за свободу, але й те, що повинно призвести до певних змін і я дуже сподіваюся, мрію, що ці зміни будуть позитивні в усіх сферах. Ми не можемо продовжувати жити так, як жили до цього. Після цієї війни в нас мали б відбуватися добрі зміни.
Фото: архів Олександра Ширшина
Читайте також: Олександр Ширшин – дивом вижив після влучання в машину двох танкових снарядів
Що Ви скажете про реакцію українців на війну?
Реакція українців на війну дуже різна. І ми можемо побачити на початках, як було об'єднання на рівні громадян. Всі включилися в роботу. На даному етапі в нас є негативні показники. Все більше людей втомлюються від війни, менше хочуть йти у військкомати й готові ризикувати своїм життям і захищати. Це насправді не дуже добре. Так само ми можемо побачити певні зміни в сприйнятті самої Росії в сприйнятті російських продуктів. Сприйняття різне, це дуже складне, широке питання. Є позитивні та негативні частини.
Понад рік триває повномасштабна війна. Якою ціною ми звільняємо території?
Ціну ми платимо дуже велику. Крім того, що ми втрачаємо багато життів, люди платять своїм здоров'ям. Ми можемо підійти до цього питання суто зі статистичної точки зору. І порахувати кількість. Вона не мала. Кожна втрата, кожне життя — велика ціна, яку платимо за нашу свободу. Крім того, що гинуть військові, які захищають землю, які включилися таким чином в роботу також гинуть цивільні та діти. В перспективі ми можемо мати проблеми в демографічній ситуації. Тому ціна — величезна, але свобода — не безплатна. В нас немає іншого виходу. Маємо продовжувати та цю свободу вибороти, що б вона нам не коштувала. Я не розглядаю іншого варіанту.
Якою б Ви хотіли бачити Україну після перемоги?
Фото: архів Олександра Ширшина
Я хочу бачити Україну країною щасливих людей. Коли зустрічаєш людину і бачиш щастя та радість в її очах, а не пригнічення та сум. Я думаю, що це першочергове. Також хотів би бачити відповідальних громадян, які б, розуміючи сплачену ціну за все, що відбулося, стоятимуть за свою країну, щоб в Україні відбувалися необхідні зміни, яким не байдуже. Громадян, які цінують свою країну, а не знецінюють те, що в нас є. Навіть порівнюючи досвід інших країн. Ми маємо мати певну гордість за свою країну і націю. Це те, що мало б відбутися. Точно має бути розвиток політичної, соціальної, медичної сфер. Абсолютного кожного напрямку. Ми маємо вийти на новий рівень. Я дуже мрію і хочу бачити зміни у військовій частині, тобто зміну в армії, ЗСУ, з новими підходами, з відповідним ставленням до людей, до особового складу з відповідним ставленням до процесів і всього решта. Ми маємо стати країною, якою будуть захоплюватися і пишатися інші.