У воєнний час, коли протести та мітинги заборонені, такий інтернет-флешмоб свідчить про незадоволення великої групи людей. Мій підпис також є під закликом до Зеленського.
Обурення громадян викликало голосування депутатів Верховної Ради, де монобільшість складається з представників пропрезидентської фракції “Слуга народу”. Тобто лише одна ця фракція може своїми голосами вирішувати долю законопроєкту. І коли дуже потрібно, “слуги” голосують синхронно. А коли потрібно, не голосують.
5 вересня депутати розглядали законопроєкт про відновлення декларування та відкриття майнових декларацій українських топпосадовців. Через велику війну з міркувань безпеки подання декларацій було добровільне.
Але декларації про заробітки та майно можновладців — це інструмент боротьби із корупцією. І якщо раптом депутат або чиновник живе на широку ногу, а має копійчані доходи, то це предмет для реакції антикорупційних органів. І як свідчать численні розслідування журналістів, під час великої війни таким органам було б чим зайнятися.
До того ж Україна обіцяла МВФ відновити декларування чиновників до липня 2023 року (вже вересень, нагадаю). І позавчора депутати із великим запізненням проголосували за таке відновлення, тобто формально зобов'язання перед МВФ виконали.
Але водночас депутати дозволили тримати декларації в секреті від громадськості ще рік. Тобто силові та контролюючі органи перевіряти декларації зможуть, але активісти та журналісти до цих даних доступу не матимуть. На жаль, спроможності Національної комісії з питань запобігання корупції (НАЗК) з перевірки декларацій не безкінечні. Часто проблеми з деклараціями чиновників спочатку знаходили журналісти та активісти, а лише після цього підключалися антикорупційні органи.
Аргументи все ті ж: в багатьох чиновників є родичі на окупованих територіях, багато з чиновників служать у ЗСУ, тому повністю відкривати декларації небезпечно. І в цих аргументах є логіка. Але знайти вихід з цієї ситуації можна було по-різному.
Можна було, як пропонувала НАЗК, закрити окремі дані в деклараціях про адреси родичів чи окремі декларації військовослужбовців, щоб не наражати їх на небезпеку. Або закрити від публіки декларації чиновників з окремих регіонів.
Посли країн Великої Сімки також закликали депутатів “обмежити кількість виключень з питань безпеки”. Натомість депутати вирішили спочатку закрити всі декларації, а лише за бажанням декларанта дозволити той майновий звіт відкрити.
Ігнорувати вимоги громадськості — наражати себе на подальшу критику та ніби підтримувати чиновників та депутатів, які приховують набуті під час великої війни статки від активістів та журналістів.
Ветувати законопроєкт на вимогу активістів — це викликати тихе незадоволення топпосадовців, які ховають активи, та відкладати виконання зобовязань перед МВФ ще на кілька місяців, бо шлях законопроєкту в Раді не швидкий навіть за наявності в президента політичної волі.
Тобто президент опинився в складній ситуації, коли будь-яке рішення буде невигідним. Але одне з цих рішень буде невигідним для впливових топпосадовців з нещодавно набутою нерухомістю, а інше — для більшості українських громадян.