Є дві Туреччини - "ісламська" та "кемалістська", чинний президент напередодні виборів молився у мечеті Айя-Софія, а лідер опозиції відвідав могилу Ататюрка.
Одна не змогла виграти в іншої під час першого туру, а отже, незалежно від результатів другого, вони й надалі враховуватимуть один одного. Для Путіна Ердоган, звичайно, більш комфортний, з ним простіше домовлятися і має недовіру до Заходу. Не таке, як у Путіна, але є.
Для Путіна Ердоган, звичайно, більш комфортний, з ним простіше домовлятися і має недовіру до Заходу. Не така, як у Путіна, але є
Читайте також: Вибори в Туреччині: другий тур електоральною автократією
Туреччина 16 разів воювала з Росією, але вигравала лише двічі: у Кримській та Холодній війні. Обидва рази вона воювала разом із Заходом та виграла. Історичні паралелі невдячні, але щось мають.
Нам потрібна Туреччина як партнер та союзник. Це може бути, коли Туреччина належить до Заходу з усією своєю ідентичністю та самобутністю: ісламською та тюркською.
Туреччина, яка зневажає Захід і з підозрою ставиться до нього, завжди буде дивитись на Путіна як на партнера. Якщо покласти на шальки терезів Байрактар і шалене збільшення торгівлі Туреччини та Росії, то перше завдало російському режиму збитків, а друге врятувало його від ізоляції та частково санкцій. Баланс очевидний.
Я не знаю, кого вибере Туреччина у другому турі, але головне, щоб вона обрала менше за Росію. Для нас це є головною ставкою цих виборів.
Про автора. Павло Клімкін, дипломат, екс-міністр закордонних справ України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.