Той давно хотів остаточно підімʼяти під себе білоруські землі, аби керувати кордоном з НАТО та прямим виходом на Київ без жодних посередників.
Тому зараз Лукашенко зі шкіри лізе аби довести болотному фюреру, що він йому ще потрібний, бо може виконувати незамінні доручення, – наприклад, пригріти Пригожина, але так, щоби кожен його крок був відомий у кремлі, або – лякати Захід "отриманою" ядерною зброєю, але так, щоби ключі управління лишалися в Москві.
Читайте також: Чого боїться Орбан?
Не треба шукати у вчинках Лукашенко стратегічних розрахунків чи величних мотивів. Це просто страх. Страх бути помноженим на нуль. У "бацьки" давно немає щирих союзників, — ні на Заході, ні на Сході. Лишилася лише параноя бути зрадженим "своїми".
Такий страх — неминуча доля всіх диктаторів – від Нерона до Сталіна — у діях яких часто шукають особливих мотивів, а мотив часто був примітивно простий — просто вижити. Вижити у пеклі на землі, який вони самі собі збудували.
Про автора. Сергій Таран, політолог
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.