Цьогоріч, крім усього іншого, 800 років битві на річці Калці... Хто забув, то нагадаю, що там навесні 1223 року наші предки уперше зіткнулися з монголами, з їхньою ордою, і тоді для наших це закінчилося поразкою. Щобільше, ця поразка стала першою у реєстрі інших і мала продовження в наступному нашесті під проводом Батия, внаслідок якого і зазнала краху Київська Русь.
Усе це мимохіть навіює певні аналогії з теперішнім російським вторгненням, щоправда, з однією, але вирішальною відмінністю. Та спочатку про схожість. Бо деякі моменти виглядають настільки подібними, що можуть і справді видатися начеб історичною реконструкцією того давнього нашестя.
Читайте також: Звідки росте зло
І тоді, і тепер між першою і другою хвилями навали пройшло скількись років: тепер вісім, тоді трохи більше. Тоді ми спершу зазнали поразки на Калці, тепер – у Криму й на Донбасі... Хтось скаже: "Та ж то були монголи, а тепер?.." – "А тепер росіяни", – відповім я. Не така вже й велика відмінність
І тоді, і тепер між першою і другою хвилями навали пройшло скількись років: тепер вісім, тоді трохи більше. Тоді ми спершу зазнали поразки на Калці, тепер – у Криму й на Донбасі... Хтось скаже: "Та ж то були монголи, а тепер?..". "А тепер росіяни", – відповім я. Не така вже й велика відмінність. Звичайно, я не про зброю, одяг, транспортні засоби, комунікацію тощо, і не про риси обличчя, не в образу ні в чому не винній великій монголоїдній расі, хоча її представників у російській армії і не бракує, а про суто ординську руйнівну психологію, про саме нутро загарбників. Бо ж то лише назви державних утворень у них змінювалися, а ординська суть залишилася все тією ж. Мало того, там за вісім сторіч від Золотої Орди до сучасної ерефії спадкоємність деспотизму і рабства настільки зрослися, що в осяжному майбутньому таке взагалі навряд чи вилікується.
Читайте також: Мріяти під час війни
Так-от, як тоді у XIII сторіччі монгольські тумени Батия, так і тепер у XXI, БТГ російської армії Путіна прийшли на нашу землю вбивати, ґвалтувати, грабувати й просто знищувати нас... І тоді, і тепер навала була зі сходу та північного сходу, і тоді, і тепер була облога Києва. Але ось, либонь, із цього моменту і починаються відмінності. Історія через вісім сторіч начеб дала нам шанс відігратися за всі поразки та невдачі минулих часів.
Спеціально для Еспресо.
Про автора: Олександр Вільчинський, письменник, журналіст. У 2016-2017 рр. був добровольцем і воював рядовим бійцем у складі 1 окремої штурмової роти ДУК ПС.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.