Що ми сьогодні даємо світу?
- наша політична історія — протилежність до нашого чорнозему. Через постійну присутність авторитарної імперії та зон конфліктів і болю, Україна могла назавжди стати землею, де свобода і гідність не приживаються. Де ґрунти для них "неродючі". Ми ж стаємо прикладом того, як свобода може утверджуватися всупереч. Можливо, Україна — це передусім нація всупереч. Яка постала та існує всупереч. Contra spem spero. І це приклад для решти світу, передусім колись поневоленого: свобода здатна проростати крізь асфальт;
- ми ламаємо стереотип, що творчість можлива тільки в умовах безпеки. Наша історія (story) - це історія того, як творчість може проростати навіть крізь небезпеку. І навіть як небезпека може бути стимулом для творчості. Зрештою, це не новина — ми лише підтверджуємо своїм нинішнім досвідом ту мудрість, яка в безпечних країнах частково забута;
- рух уперед можливий лише у рівновазі між гедонізмом і аскетизмом. Надмірний гедонізм розслабляє, надмірний аскетизм висушує. Гедонізм потрібен, щоб любити життя в найдрібніших проявах, аскетизм — щоб уміти себе обмежувати заради чогось більшого. Можливо ми зараз вчимося цього балансу.
Читайте також: Втома
Але все це, звісно, має сенс тільки якщо ми виживемо і здолаємо зло. І як нація, і як індивіди, і як спільноти. Сьогодні крихкість і смертність людського буття усвідомлюється як ніколи. Але ця крихкість — ще одне джерело любові. А любов — незламна.
Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.