Два тижні тому він обіцяв статтю про Україну і Росію як єдиний народ. Пацан сказав — пацан зробив. І на сайті Кремля вийшов розлогий опус "Об историческом единстве русских и украинцев".
Одразу почну з хорошого, аби читачі не шукали в аптечках валер'янку та валідол. У Путіна, у сучасної Росії, у всіх цих російських інтелектуалів, які виступили літературними неграми статті — немає візії майбутнього. Вони не знають, як побудувати щось привабливе. Всі наративи побудовані на далекому минулому. На міфічному критерії крові і братерства. Тому все таке мертвонароджене — як діти Дракули. Стаття напхана типовими кремлівськими вигадками про "один народ", "спільну історію", спільне походження", "спільну державу", навіть "спільну мову". Стаття аж кишить історичними фальсифікаціями. І це сигнал — що завдяки цьому тисячі російських істориків отримають замовлення на переписування історії. Наступні років 10 люди під прикриттям "російський історик" зафальшують сотні праць про те, що РФ була першою на планеті державністю. Самою успішною, древньою, мудрою, а всіх, хто не слухає Путіна зараз — треба згноїть. Подібне уже сталося із Другою світовою війною — російська пропаганда зафальшувала до неможливого. Уже рідко який сучасний російський фільм розказує про героїчні подвиги дідів — а от про порнуху на танку Т-34 залюбки.
Розберу кілька смачних історичних фальсифікацій із тексту Путіна.
Про віру. Російський вождь каже про те, як на російських, білоруських і українських територіях була одна мова, віра і спільне церковне управління.
Звісно, типу під перевагою Москви.
Утім, Путін чомусь замовчує історичний факт, що це сталось тому, що у Констатинополі Москві тупо продали київську церкву за... 40 соболиних шкурок. А незалежність московської церкви була визнана через шантаж, коли посланця Константинополя просто взяли в заручники й не відпускали.
Про першу згадку "Україна".
Насправді слово "Україна" вперше згадувалося в 1187 році, здається, а на місці Москви хіба що не сосновий бір був. Тому про захист "зовнішніх кордонів" це був гітарний перебор.
Про кар’єрні злети малоросів у Москві і Петербурзі.
Тут насправді було таке — московити були тупі й безграмотні. Вони витягували мізки з Києва. У нас в той час в часи Гетьманщини жінки навіть переважно письменні були, а в Росії — і чоловік, що читає, був дивовижною рідкістю. Українці не робили кар'єру серед конкурентного середовища - вони це середовище створювали.
Про ідею національної ідентичності.
Тут уже є великий прогрес. Виявляється, ідея українського народу — це уже не вигадка австрійців. Це вигадка поляків.
Леніну, чий труп тягають по Мавзолею уже 97 років, теж дісталось.
Саме він, за версією Путіна винуватий, що українці не розчинились остаточно у безликій масі людей без жодної ідентичності.
І взагалі українці дуже невдячні. Бо усе їм дав "совок".
А ми не оцінили всіх цих дарунків і втекли. Звісно, про ГУЛАГ, репресії, депортації та Голодомор там нема нічого. Он просто взяли — і втекли. І граються у свою державність.
Для чого Кремль видав цей текст саме зараз? Путін і його молода команда роблять це для позначення і чергової спроби легітимізації власних територіальних претензій, при тому щодо всієї України, а не лише вже окупованих і анексованих частин. І прямим текстом заперечено український суверенітет і право на державність: "Ми ніколи не допустимо, щоб наші історичні території і близьких для нас людей, що там живуть, використовували проти Росії. А тим, хто зробить таку спробу, хочу сказати, що таким чином вони зруйнують свою країну".
Росія усоте повторює мантру про те, що вся Україна – "їхні історичні території". Власне, коли Володимир Зеленський заводить нудну пісню про переговори з Путіним про "налагодити діалог з Кремлем" і "домовитись про взаємовигідне сусідство з Росією" — він має згадувати цю статтю.
Москва, Кремль, будь-який російський вождь розглядають будь-які взаємини, як початок перемовин про включення нас до складу РФ. І нема ніякої різниці як воно буде — губернія, автономний округ, федеральна республіка чи союзна держава. У російському словнику нема тотожних слів "незалежність" і "Україна". Путін великий шмат тексту присвячує розлогому обґрунтуванню незаконності існування України й незаконності українського суверенітету над територіями держави. Кремль доводить, що це було "пограбування Росії на території, що віддали Україні".
Аргументи просто бомбічні:
"Большевики... произвольно нарезали границы, раздавали щедрые территориальные "подарки". В конечном счёте, чем именно руководствовались лидеры большевиков, кромсая страну, уже не имеет значения. Очевидно одно: Россия фактически была ограблена".
"Современная Украина – целиком и полностью детище советской эпохи. Мы знаем и помним, что в значительной степени она создавалась за счёт исторической России. Достаточно сравнить, какие земли воссоединились с российским государством в XVII веке и с какими территориями УССР вышла из состава Советского Союза"
"Хотите создать собственное государство? Пожалуйста! Но на каких условиях? ...Республики-учредители Союза после того, как они сами же аннулировали Договор 1922 года, должны вернуться в те границы, в которых они вступили в состав Союза. Все же остальные территориальные приобретения – это предмет для обсуждения, переговоров, потому что аннулировано основание. Другими словами – уходите с тем, с чем пришли".
Десь із такими аргументами піде до Байдена на нові переговори Путін. Ви ж знаєте, про ці 6 місяців політичного карантину для кремлівського карлика від Вашингтона? Путін не відмовиться від збройної ескалації, якого б миру там не намріяв собі у ліжку Віктора Ющенка Володимир Зеленський. Путін полізе до нас із новим м’ясом — обробленим пропагандою і скаже: "Ми просто забираємо своє, бо з правової точки зору це нічиї території після розвалу СРСР".
Росія точно знає, що часу, аби утримати біля себе Україну стає все менше. І тому треба ламати через коліно Зеленського, шукати союзництва Ангели Меркель у намаганні втюхати нам ОРДЛО і вибори бойовиків у Раду вже тут і зараз. Власне — Ангелі скоро на пенсію, хочеться пожити спокійним і забезпеченим життям і тому Україна непогана розмінна монета для цього. Цілком ймовірно нас чекає загострення. Надто болить Росії наше 30-річчя незалежності. Надто тоскно їй бачити формування політичної української ідентичності й зростання популярності української мови. Та і в геополітичному плані часу дуже мало — до завершення "6 місяців", котрі Байден відвів Путіну на зміну міжнародної політики.
Путінський меседж зрозумілий. Ви є, але вас нема. Ви або наші раби, або вас будуть вбивати. У нас маленьке поле для компромісів. Ми самі маємо навчитись вбивати й перегризати руки тих, хто хоче посадити нас на кайданки.