Еспресо розповідає про те, що відбувається між Венесуелою та Гаяною, чи може це перерости у нову гарячу точку, який вплив Росії на події та чим ситуація шкодить Україні.
Багатий природними копалинами регіон Ессекібо – це давня територіальна суперечка Венесуели та Гаяни. Вона тягнеться ще від початку XIX століття, відколи перша стала незалежною від Іспанії, а територія Ессекібо дісталася Великій Британії, колонією якої на той момент все ще була Гаяна. Фактично цей регіон, площа якого 160 000 квадратних кілометрів, - більша частина всієї території Гаяни. Здебільшого він не є заселеним, адже це джунглі та невелика територія узбережжя, яка, власне, і становить основний інтерес, завдяки чималим покладам нафти.
Упродовж тривалого часу питання вже не загострювалася. Проте нову зацікавленість з боку Венесуели Ессекібо викликав 2015 року, коли тут знайшли нові родовища нафти та газу. А зараз історія спалахнула з новою силою стараннями венесуельського президента.
Президент Венесуели Ніколас Мадуро 3 грудня провів так званий референдум, де мешканці Венесуели висловилися за приєднання нової території. За офіційними даними, підтримали приєднання 95% тих, хто брав участь у голосуванні. Проте у міжнародної спільноти ця цифра викликає великі сумніви з огляду на політичну репутацію самого Мадуро.
Фактично одразу після референдуму, 6 грудня, Ніколас Мадуро оголосив про анексію Ессекібо, попри попередження та застереження щодо будь-яких дій від Міжнародного суду ООН. Територія отримала назву Гаяна-Ессекібо. А офіційний Каракас вважає її ще одним штатом Венесуели. Ба більше, він оголосив про надання своїм національним компаніям ліцензій на розвідку та розробку природних ресурсів на території Гаяни, а також розпорядився створити спеціальний військовий підрозділ для регіону. Натомість іноземним нафтовидобувним компаніям диктатор дав три місяці на те, щоби вони залишили цю територію, тобто розробку родовищ в Ессекібо.
Проте Гаяна не планує поступатися жодним квадратним метром своєї території. Про це перед своїм народом заявив її президент Ірфаан Алі. Взагалі зараз ця маленька країна стрімко розвивається завдяки великій кількості віднайденої нафти.
"Країна з населенням 800 тисяч осіб, приблизно стільки ж, скільки в англійському місті Ноттінгем, стане новітньою нафтодержавою у світі. Видобуток зростає і може досягти 1,2 млн барелів на день до 2028 року, або 1,1% світового виробництва. Якщо так станеться, то незабаром Гаяна видобуватиме більше нафти на одну особу, ніж будь-яка інша країна світу", – наголошує у своїй аналітиці The Economist.
Тож, Алі Ірфаан звернувся по допомогу до ООН та США, шукаючи дипломатичної, і не тільки, підтримки міжнародної спільноти.
Фото: Reuters
США та Велика Британія висловили підтримку Гаяні через загрозу Мадуро захопити її території. Зокрема, міністерство закордонних справ Великої Британії заявило в соціальних мережах, що останні кроки Венесуели викликають занепокоєння, є "невиправданими й мають бути припинені". Тим часом США повідомили про льотні навчання з гаянськими військовими на території Гаяни.
Бразилія закликала до мирного вирішення конфлікту, її президент зазначив, що країна могла б стати місцем проведення переговорів, оскільки війни у Південній Америці ніхто не хоче.
Інші країни Південної Америки також закликали Венесуелу і Гаяну шукати мирне вирішення територіальної суперечки навколо регіону Ессекібо. Передовсім йдеться про країни, які разом із Бразилією є членами економічного союзу Меркосур, а саме про Аргентину, Парагвай та Уругвай.
Тут можна сміливо говорити про те, що Росія вкрай зацікавлена у розгортанні нового конфлікту, особливо у такій близькості від США. Як зазначив у коментарі Еспресо експерт з Латинської Америки аналітичного центру ADASTRA Олексій Откидач, оскільки попередньо підстав саме для війни чи анексії не було, тут йдеться просто про російський вплив, тому що Мадуро дуже залежить від підтримки Росії.
"Мадуро залежить від підтримки Росії, він залежить від того клубу – Іран, Північна Корея, Росія, Китай, і тому він зробить все, що скажуть, – пояснює Олексій Откидач. – Судячи із логіки відносин між Венесуелою і Гаяною, ми бачимо, що у них не було підстав для війни, для конфлікту, для анексії. Тобто так, у них є територіальна суперечка, але вони її вирішували, там була купа раундів переговорів через Міжнародний суд. І там не було абсолютно жодних передумов для того, щоб здійснювати одноосібні, однобокі військові дії. Тому, я думаю, що це просто скоординовані дії для того, щоб створити ще одну кризу, яка відволікатиме ресурси всього світу, увагу Сполучених Штатів".
Натомість порівнювати анексію Росією Криму у 2014 році та ситуацію в Латинській Америці, на думку експерта, не дуже доцільно. Адже на той момент Україна перебувала зовсім в іншому політичному становищі, а Росія скористалася моментом, коли влада після Революції Гідності ще не зміцніла, а також ефектом несподіванки. Власне, останнє вже є неможливим з тієї позиції, що за ситуацією з Ессекібо стежить уже весь цивілізований світ.
"По-перше, Україні на той момент бракувало ресурсів для швидкого прийняття рішень, і Росія цим скористалися. В Гаяні такий фактор відсутній, – аргументує свою позицію аналітик. – По-друге, була дуже довга локальна історія і були просто десятилітні інвестиції Росії в Криму – у різні партії, в університети і так далі. У Венесуели відсутній вплив на ту територію в Гаяні. Та територія майже не заселена, це джунглі з нафтою, тому там немає культурного підґрунтя населення".
Передовсім, якщо все ж конфлікт розвинеться та Ессекібо стане новою гарячою точкою на мапі світу, це вчергове змістить фокус з України. Фактично, знову відвертатиме міжнародну спільноту від агресії Росії проти України, а також розпорошуватиме ресурси.
Проте, як наголошує Олексій Откидач, цілком імовірно, що ситуацію вдасться утримати та не дати їй перерости у збройний конфлікт. Тут вагому роль однозначно грає підтримка Сполучених Штатів, а також сусідньої з країнами Бразилії.
"Сполучені Штати продемонстрували доволі однозначно, що вони підтримують Гаяну. Це може бути сильним стримуючим фактором для Венесуели. Наразі, можливо, тих заяв і тих дій, які роблять Сполучені Штати, зокрема заяви про підтримку Гаяни та спільні збройні навчання, вистачить для того, щоб втримати Венесуелу від збройної агресії", – говорить експерт.
З іншого боку, є той момент, що у Венесуелі наближаються президентські вибори, і от тут приєднання нової території може зіграти на руку Мадуро, оскільки у цьому єдиному питанні між диктатурою та опозицією немає розбіжностей.
"Тут є авантюра режиму Мадуро, якому потрібна оця націоналістична консолідація, бо для будь-якого авторитарного режиму, який себе невпевнено почуває, найкращий вихід, як ми побачили з Росією, - успішна зовнішня агресія", – вважає Олексій Откидач.
Варто також зазначити, що, з огляду на політичні обставини у Венесуелі, попри наявність сильної опозиційної кандидатки на посаду президента, найімовірніше, наступні вибори у країні також відбудуться за російським сценарієм, тобто будуть декоративними.