Про це він розповів в етері Еспресо.
"Були Хіросіма та Нагасакі (японські міста, на які були здійснені ядерні атаки збройними силами США за президентства Гаррі Трумена наприкінці Другої світової війни - ред.), з досвіду яких було очевидно хто загинув, а хто вижив. Там багато людей загинуло, бо ніхто не знав що робити й взагалі люди не знали про цей ядерний удар. Але навіть у Хіросімі були люди, які вижили, перебуваючи близько до епіцентру вибуху, і випадково знаходилися під землею у підвалах. Тобто чим більше людей сховаються до підземного укриття, тим більше з них виживуть. І навпаки люди, які будуть над землею, не в укриттях, то з них дуже багато загине. Це пов'язано з чинниками ураження ядерного вибуху, тому що атомна бомба вбиває двома основними факторами: спалах, тобто світлове випромінювання, яке викликає серйозні опіки у радіусі десятки кілометрів і другий найсмертельніший фактор – це вибухова хвиля, яка перетворює все на пил на декілька кілометрів. І від цих двох факторів добре захищають саме підземні укриття, тому що вибухова хвиля переважно розповсюджується над землею, а світлове випромінювання під землею вас не дістане", - пояснив хімік.
Гліб Репіч зауважив щодо радіоактивного зараження, якого так всі бояться, то це через пил, що утворюється після вибуху і потім осідає на поверхню землі, він є небезпечним при потраплянні на людину у вигляді пилу чи дощу з пилом, тому що може викликати серйозні радіаційні ураження. Так от, якщо ви будете перечікувати цей момент під землею, у бомбосховищах чи у підвалах, то ви будете дуже добре убезпечені від серйозних уражень. Ліпше перечекати як мінімум одну добу, а ще краще посидіти в укритті декілька днів, доки рівень радіації спаде, щоб не становити загрози для життя людини.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb