Віталій Кличко: Для мене посада президента - не мета перебування у політиці

Єгор Чечеринда
31 серпня, 2021 вiвторок
07:00

Видатний український спортсмен, боксер, чемпіон, лідер партії УДАР, міський голова Києва Віталій Кличко про 30 років української Незалежності, політику, столицю та спорт

Перед тим, як звернутися до історичних спогадів, я хотів би запитати вас про поточне. От завершилася Олімпіада в Токіо. Ви слідкували за нею? Як вам результати?

Як віце-президент Національного олімпійського комітету, я зобов’язаний. Більш того, я людина спортивна і завжди слідкую за подіями. Що стосується результатів. Були за півкроку до кращих. Я розраховував на три золоті медалі, а сталася тільки одна. І срібних та бронзових мало бути більше. Взагалі можна було б і краще.

Але загальна кількість медалей була непогана, скажемо так.

Могло б бути набагато краще, зважаючи на потенціал наших спортсменів. Але ситуація у спорті складна. Мені було сумно, коли українці виступали і навіть завойовували золоті медалі за інші країни. 

За Росію, за Азербайджан, за Білорусь. Люди, які просто розчарувались у наших функціонерах?

Німецька медаль була також з українським контекстом.

Дивіться, Жан Беленюк, наш олімпійський чемпіон, сказав, що якби нам зменшити кількість функціонерів, які їдуть на Олімпіаду, а більше посилати спортсменів та тренерів. Адже багато спортсменів поїхали без тренерів і саме тому не здобули медалей. 

Я б не робив таких висновків. Не будемо забувати, що без функціонерів це не могло б відбутися. Хтось має організовувати все це, хтось повинен вирішувати жеребкування, хтось мусить слідкувати за іншими федераціями. Це вкрай важливо. Я переконаний, що від цього не залежить. Залежить від того, як держава дає фінансування. Згоден, що має бути більше представництво. Тобто, має бути більше фінансування, щоб і функціонери їхали, і тренери могли поїхати зі своїми вихованцями.

Ще одна конфліктна тема цієї Олімпіади – чи існує спорт поза політикою. Пам’ятаємо фотографії українських медалістів з росіянами, обвинувачення в тому, що не можна робити такі фото. Ви – і як політик, і як спортсмен – як відповідаєте на запитання про те, чи існує спорт поза політикою?

На жаль, політика присутня в будь-якій діяльності. І те, що кожен спортсмен представляє свою країну – це також політична складова. Є політика муніципальна, є внутрішня, зовнішня… І є спортивна політика. Але потрібно знати рамки, щоб політика не впливала на певні речі. Політика в спорті не повинна домінувати над спортивними змаганнями, над результатом.

Дякую. Давайте повернемося до української історії, до 30-річчя незалежності. Ви – людина, народжена не в Україні, народилися і певний час жили в Киргизстані. 

Я народився в Радянському Союзі.

Як і я. Ми всі по-різному йшли до свого українства. Наприклад, я вчився в Запоріжжі і одного дня прийшов до батьків з вимогою звільнити мене від вивчення української мови, тому що у нас тоді багато хто звільнялися.

Мені було 14 років, коли я повернувся з батьками в Україну, і я теж був страшенно радий, що мене як сина військовослужбовця звільнили від вивчення української мови. І тільки через багато років я вже самотужки вивчав рідну мову.

От власне про це і запитання. У який момент ви відчули себе українцем? Що ви не просто "радянська людина", а саме українець?

Коли я почав відчувати, що я символізую свою країну. Це перше. І усвідомлення, що те, що я роблю – це більше, ніж спорт, більше, ніж спортивні досягнення. Це було на початку двохтисячних. Ми (з братом, Володимиром Кличком, – ред.)тоді підписали контракт, працювали в Німеччині, а німці часто сприймають тих, хто приїхав з певними побоюваннями. Наш зал був завжди відкритий, і люди приходили подивитися на наші тренування, спаринги. Якось одного разу зайшов чоловік і почав нам дякувати. Ми спробували казати щось на кшталт "та нема за шо", коли він пояснив, що його сім’я з України і в школі його сина ображали, хлопець навіть приховував, що він з України. А зараз, завдяки нашим досягненням, син пишається і каже всім, що він з України так само, як і брати Клички. У цей момент я зрозумів, що займаюся не тільки спортом, що я вже презентую вже не тільки свій результат, що з цим пов’язують свою ідентичність багато інших людей. Мені вже було тоді 26 років, вже дорослий. Тоді почав розуміти, що я роблю і ідентифікувати себе як українця. 

Скажу відверто, в радянські часи, 1991 року мені було 20 і я був далекий від політики. Ми тоді всі спостерігали за подіями. Незалежність – так, будемо жити краще, ніж у Радянському Союзі. Тобто, я все спостерігав зі сторони. Я тоді був в армії. Склав присягу СРСР, потім приходить незалежність – будемо присягати Україні. Ми на це дивилися з подивом, тому що не були політично інтегровані. А коли ми вже подорожували світом, люди у світі не ідентифікували Україну, сприймали її як Радянський Союз чи Росію. І ми завжди робили зауваження, наголошували: ми з України. Потім вже відбувалася кристалізація ідентифікації: ти презентуєш свою країну, ти є до певної міри послом своєї країни за кордоном.

Ну, навіть не послом, а брендом. Хто знає за кордоном Україну – знає Кличко і Шевченко.

Це було набагато пізніше. 

Навіть якщо переміститися в "пізніше". Бренд не тільки дає людині можливість якось себе популяризувати, а й накладає певні зобов’язання та обмеження. Менше особистого життя, ти завжди в публічному просторі, тебе пізнають, знають. Ви в який момент відчули ці обмеження? Наскільки зараз це вас обмежує, коли ви перебуваєте і в Україні, і за кордоном? Є щось, що ви могли б зробити, якби не були чемпіоном світу?

У мене жодних обмежень немає. Я живу так, як вважаю за потрібне. Ви мене в ступор цим запитанням поставили. Я зараз думаю, а які обмеження можуть бути.

Ну, не знаю, які обмеження… Відпочинок, алкоголь, жінки, легкі наркотики… Знаєте, коли наші багатії виїжджають за кордон, вони там відчувають повну свободу: тут їх знають, а там – ні. І вони просто відпочивають так, як ніколи не відпочинуть тут. 

Тобто, я алкоголь не п’ю і наркотики не вживаю тому, що я відома людина? Ви до цього хочете підвести? Ні. Я не вживаю певні речі тому, що вважаю, що це погано. Це система координат, у якій ти живеш, це є ти. Знаєте, є люди, які грають роль. Але рано чи пізно маска злітає. Ти не можеш усе життя носити маску. 

Зрозуміло. Хотів згадати 1991 рік. ГКЧП і оголошення Незалежності. Де ви в той момент були і які у вас були емоції? Ви взагалі слідкували за тією ситуацією?

Був в Угорщині. До нас прибігли, включили телебачення і ми бачили всі ті кадри: барикади біля Білого дому, протести в Москві, якась незрозуміла ситуація, державний переворот. Тоді нам навіть запропонували залишитися тут, поки там не заспокоїться, або й назавжди. Думок про "залишитися" не було: там брат, батьки.

Розкажіть про своїх батьків. 

Батько – військовий, авіатор. Я народився в Киргизії, брат – у Казахстані. Жили в Росії, Прибалтиці, Чехії. А батьки – з Рівного. Мама – росіянка, сибірячка. Я вважаю і завжди вважав себе українцем – і по прізвищу, і по паспорту, і по крові. Батько вже пішов. Він багато часу провів у Чорнобилі. Усі, з ким він там служив, померли дуже швидко. Ми тоді раділи, що нас це оминуло, але не оминуло. Батька лікували в Німеччині, але коли лікарі почули, що він чорнобилець, то сказали, що надії на одужання нема. 

Повернімось до вашої спортивної кар’єри. Коли ви виходили в ринг вас називали "Доктор Залізний кулак". Хто придумав це ім’я, хто перший це використав?

Коли я приїхав до Німеччини, то намагався вивчити німецьку мову. Зі своїм викладачем я читав Ґете. І на одному з шоу на німецькому телебаченні я продекламував вірш Ґете, "Iron Fist", що в перекладі означає "залізний кулак". Німецька преса це підхопила.

Тобто, Ґете придумав для вас це ваше псевдо в рингу, так?

Так. Декламував я з "Доктора Фауста", німці були здивовані, що іноземець цитує Ґете. До того ж, усі свої бої аж до отримання титулу чемпіона світу, я закінчував нокаутами. Тож це ім’я за мною закріпилося. Відверто кажучи, я не противився.

Але нинішнє молоде покоління, мабуть, вже й не чуло, що ви Доктор Залізний кулак.

Думаю, виросло покоління, яке вже й не дивилося боїв братів Кличків. Я закінчував виступи 10 років тому. 

А думок про повернення в ринг у вас не було? Може якісь виставкові бої, чемпіонські. З ким би ви хотіли провести такий бій? Тайсон же значно старший, а виходить, б’ється.

Не можу сказати. Має бути мотивація. Заняття великим спортом – це каторга. Я більше 30 років у спорті. Двічі-тричі на день тренування на межі людських можливостей. Часу на клуби-дискотеки нема: тренування, збори, змагання, знову тренування, переїзди… постійно в режимі, постійно під великим навантаженням. І повинна бути мета: що тебе мотивує знову прийти на тренування, знову примусити себе до цих навантажень. Для хлопчика мотив – стати чемпіоном. Ми з братом мріяли бути найкращими. Ми підкорили всі вершини, зібрали всі пояси. Тож має бути мотивація. Зараз повертатися… Для чого? 

Давайте ближче до політики підходити. Бій з Денні Вільямсом, грудень 2004 року. Ви тоді вперше, я б сказав долучилися до політичної діяльності – вдягли в ринг помаранчеву хусточку. А після бою вийшов у ринг Володимир і розгорнув банер "Ющенко ТАК!". чому ви тоді вирішили долучитися до Помаранчевої революції?

Для кожного з нас дуже важлива справедливість і правда. Тоді ми бачили як люди підтримують позитивні зміни і як нахабно було проведено фальшування і несправедливий підрахунок голосів на виборах. Майдан був боротьбою за рівні для всіх правила, законність, справедливість. Тоді я ще не цікавився глибоко політичними процесами, але підтримав їх, тому що вважав несправедливим, коли крадуть вибір людей. 

Я знаю, що напередодні чи підчас виборчої кампанії ви мали особисту зустріч з Януковичем і він намагався схилити вас на свій бік. Тоді багато шанованих людей його підтримували, кажуть, що за гроші. Вам теж пропонували гроші? як відбувалася ця розмова?

Ні, гроші мені не пропонували. Мені зателефонували з приймальні Януковича, на той час прем’єрміністра. Він запропонував мені зустріч і призначив час. Коли я прийшов, був дуже здивований, що багато преси, телекамер. Він мені вручив якусь нагороду, чи відзнаку, вже не пам’ятаю. Потім поспілкувалися віч-на-віч. Він розповідав, що теж займався боксом, мовляв, ми з тобою одної крові. Намагався мені сподобатися. Скажу відверто, приємного враження він на мене не зміг справити, тому що ті історії, які він мені розповідав мені не сподобалися.

Якісь бандитські? Які історії він міг вам розповідати зі своєї молодості?

Одну розкажу, як він розповідав: "Ти розумієш, – каже – я почав боксувати і проти мене вийшов здоровенний хлопець, набагато сильніший за мене, з досвідом. І він мене побив. Але я такого не прощаю. Я після боїв з ним зустрівся. Я взяв якусь каменюку і як дав йому. Він впав. Я помстився". А я відповів: "Вибачте, Віктор Федорович, але добре, що мені такі суперники не траплялися, як ви". Ця історія мені була дивною, але добре його характеризує. Є спортивні правила, а є якісь правила поза спортом.

Але легенда свідчить, що він з вами розмовляв на "фєні" (фєня – злодійський жаргон, – ред.). 

Були цікаві вислови, які також мене вразили. 

Після Помаранчевої революції ви стали радником новообраного президента. 2006-2007 рік. Розчарування людей, коли в прем’єрське крісло повернувся Янукович. 2010 рік, коли він став президентом. Це було вашим особистим розчаруванням? Ви в інтерв’ю часто казали, що в політиці, на відміну від спорту, немає правил. Це все стало для вас холодним душем, чи сприйняли це спокійно?

Я був розчарований. Знаєте, я зустрічався з сином Сікорського. Він мені розповідав багато історій про свого батька, які я не знав. Чому він емігрував до США, як розстрілювали його друзів. А потім ми приїхали до Києва і прийшли до будинку Сікорського, який був у дуже занедбаному стані. Я почав займатися тим, щоб привести його в порядок, відбудувати. Але, на жаль, тоді були інші політичні пріоритети, мене не чули. Тоді й почалися розчарування. Я дуже люблю прислів’я: "Хочеш, щоб було зроблено добре – зроби сам". Тож радити можна, але треба брати на себе відповідальність і робити це власними руками.

І ви це зробили. 2012 рік. Новостворена партія "УДАР" фактично перемагає на виборах. Ви отримали в новій Раді 14%, це 40 мандатів. Третя партія за результатом на виборах. Коли ви увійшли вперше до сесійного залу, які у вас були емоції? Напевно ж думали, що тепер зможете на щось впливати.

Я був політик-початківець. Було багато ілюзій. Я почав вивчати всі ці інтриги і розуміти, що політика – дуже складна річ. І вже тоді з дуже багатьма речами я був незгодний. Я дуже радий, що одна з складових, яку ми втілили – персональне голосування. До речі, коли прийшов на посаду мера, теж перш за все ввели в міськраді персональне голосування. 

І вже 2013 рік. Революція Гідності. Ви фактично стаєте одним з облич цієї революції. Ви стоїте на Майдані, ви ходите до Януковича, ведете перемовини щодо недопущення крові і прямого силового зіткнення. На вашу думку, тоді була хоч єдина можливість уникнути тих смертей – на Майдані, на Інститутській, на Грушевського?

Я робив усе від мене залежне, щоб силового протистояння не було. Але постійні провокації, постійний тиск, намагання витіснити демонстрантів з Майдану… Коли використовують силові методи, протистояння стає неминучим. І, на жаль, це призвело до смертей. 

2014 рік. Янукович втік. Дочасні вибори президента. Тоді експерти називали вас одним з кандидатів на цю посаду. Ви відмовляєтеся і підтримуєте Петра Порошенка. що вплинуло на це рішення? А сьогодні ви думаєте про похід на президентство?

Дуже часто мої однопартійці, знайомі повертаються до цього. Мовляв, у тебе був шанс. Один мій знайомий якось сказав: "У світі сотні президентів, але хто знає їхні імена. У світі тисячі мерів, а хто може їх назвати? А от імена чемпіонів світу у надважкій вазі – знає весь світ". Для мене мета перебування в політиці не посада президента, а намагання змінити умови і стандарти життя людей. 

Що стосується президентських виборів, я був і тоді, і до сьогодні переконаний… У той час, коли відбулася анексія Криму, коли почалися воєнні дії на Сході, люди, які стояли на Майдані по один бік барикад, починають між собою змагатися за крісла! Це нелогічно. Інтереси країни мають бути вищі за персональні амбіції чи політичні інтереси тих чи інших партій. У той момент я був переконаний, що об’єднавши зусилля ми зможемо отримати людину, яка візьме на себе відповідальність за ситуацію в країні. Я вважав Порошенка більш досвідченою людиною і був переконаний, що повинен його підтримати, а не змагатися, реалізовуючи свої амбіції в той момент, коли країну роздирають. І до сьогоднішнього дня я переконаний, що це був правильний крок.

А зараз у вас є думки про президентську булаву?

Про булаву? Для чого? Для мене неважливо бути президентом. Для мене важливі зміни – в місті, у країні. Якщо для цього буде потрібно робити ті чи інші кроки – я готовий, щоб жити в європейській країні за стандартами європейських країн. говорити зараз про президентські вибори не має сенсу, але я зроблю все… Знаєте, у мене в житті все нормально. Я можу жити в Німеччині, у Сполучених Штатах… але тут мої батьки, мої друзі, моя кров. З Україною я пов’язую своє майбутнє і майбутнє своїх дітей. Але у своїй країні я хочу жити за тими ж стандартами, за якими живуть у європейських країнах і тому зроблю все для того, щоб реалізувати цю мрію. Я говорив про мотивацію у спорті. Мотивація повинна бути і в житті. Для мене мотивація – європейська країна.

Ви згадали про дітей. Ви ж багатодітний батько. З таким насиченим вашим графіком вистачає часу на спілкування? 

Я поганий батько. Намагаюся кожну вільну хвилину приділяти дітям, але не так багато часу їм приділяю. Дуже вдячний дружині, яка приділяє їм набагато більше уваги, ніж я. Але я намагаюся. Вони зараз вчаться, спортом не займаються. Старший вже закінчив інститут, проходить практику в одній з українських бізнес-компаній, в Києві. Сподіваюся, що діти матимуть набагато більше можливостей. Моє завдання – дати їм досвід і знання, щоб вони мали хороші стартові позиції в житті.

Повертаючись до політики і до партії "УДАР". Влітку 2014 року УДАР, разом з Батьківщиною і Свободою, для того, щоб дати Порошенку можливість дочасно розпустити парламент і перезавантажити Верховну Раду, склали свої мандати. Після цього УДАР більше ніколи, аж до сьогодні, не був парламентською партією. Ви про той крок ніколи не шкодували?

Я переконаний, що дуже часто партійні інтереси чи амбіції окремих політиків домінують над інтересами країни. І це погано. Що таке партія? Це люди. Люди нікуди не ділися, вони поряд зі мною. Люди, які мають ті ж цінності, той же світогляд, які мене підтримують. Зараз вони відбудовують партію, з якою, я певен, ми будемо присутні в наступному парламенті. 

Будете присутні в наступному парламенті? Мені не почулося?

Не почулося.

Добре. Повертаючись до українсько-російської війни та до анексії Криму. Як ви вважаєте, була можливість цього уникнути? Чи сили були настільки нерівними, що за будь-яких обставин ми б втратили частину територій?

Моя відповідь не вкладеться в кілька слів. Можу пояснити, чому так сталося. Армії не було. Справжньої армії не було. Поліції не було. Служби безпеки, яку очолював громадянин Росії і працював не на Україну, не було. Янукович створив усі передумови для того, щоб розвалити країну. І лише завдяки волонтерам, завдяки патріотам, добровольцям, які пішли тоді захищати незалежність України, ми втримали велику частину нашої території, яку хотіли захопити. 

Що стосується Криму. Це була спецоперація РФ, яка готувалася багато років і в найскладніший момент, коли в Україні не було влади, вони її реалізували, з’явилися ті "зелені чоловічки". Зараз можна багато дискутувати: а що б ми б могли б зробити б, якщо б повернути б час. Варіантів може бути багато. Але тоді Росія скористалася слабкістю влади, тим, що Янукович втік, що не було армії, поліції, СБУ… Було безвладдя. Потрібна була людина, яка б взяла на себе відповідальність. І ми знову повертаємося до вже сказаного: треба було якомога швидше президентські вибори, не боротися один з одним, а боротися за країну. 

Вже понад сім років ви - міський голова Києва. Головні, на вашу думку, досягнення за цей час?

Я можу довго про це говорити. Розповідати про 38 відкритих дитсадків, 10 найсучасніших шкіл, тисячі кілометрів доріг, понад 400 впорядкованих парків та скверів. Багато зроблено. Але для мене найбільше досягнення, коли я кожен день ходжу вулицями і до мене підходять люди і кажуть: "Я хочу вам подякувати". Дякують за під’їзд, прибудинкову територію, дитячий садок, за гарний сквер чи парк. І це дає розуміння, що ти недарма працюєш. Я все роблю чесно, відкрито і максимально ефективно. 

Багато перепон. Колись у мене буде можливість написати мемуари, як я був мером. Там буде багато історій, які люди будуть читати і казати: "Та бути цього не може. От же ж брехун". А це буде чиста правда. Багато відбувається цікавих і непростих історій. Робота непроста, але цікава. Знаєте чому? Тому що багато політиків в Україні займаються деклараціями. А я радий бути тим політиком, якому є чим звітувати про те, що він зробив. я б хотів подякувати киянам, які довірили мені керувати містом. Я максимально роблю все що можу, щоб місто змінювалося, ставало справжнім європейським. 

Якщо брати загальноукраїнську історію. Який часовий проміжок ви вважаєте золотим періодом з 30-річної історії незалежної України?

Багато було періодів. Але я вважаю, що золотий період у нас не в минулому, а в майбутньому, попереду. Кожен з періодів був дуже важливим. Один з періодів – болісний для нас усіх, після 2014 року. Але ми по-справжньому почали розуміти, що означає Незалежність. Що означає територіальна цілісність. Що означає бути українцем. За це своїм життям заплатила Небесна сотня. За це своїм життям заплатили тисячі патріотів на сході України. Але це ідентифікує нас як українців і дає зовсім інший критерій цінності Незалежності.

Але нам потрібно ще багато зробити. Я вважаю, що з 30 років незалежності ми багато років змарнували, втратили. Коли я дивлюся на Польщу, Словаччину, країни Балтії, то сам собі ставлю запитання: чому? Для цього я залишаюся в політиці: хочеш, щоб було зроблено добре – зроби сам.

Якщо золотий період України попереду, то уявіть її за 20-30 років. Якими будемо ми? Якими ви б хотіли бачити Україну і українців?

Переконаний, що Україна буде частиною європейської родини. Нас чекає великий поштовх в економіці. Будуть великі інвестиції. Буде технологічний розвиток країни. Я в цьому переконаний і роблю все, щоб це відбулося якомога швидше. 

І на завершення розмови – ваші побажання українцям, співгромадянам. Що б ви їм побажали?

Побажання з двох частин. Перше. Бути оптимістами. Ніколи не опускати руки. Я по своєму життю знаю одне правило: без боротьби перемоги не буде. Ти повинен боротися і відстоювати. Відстоювати своє місто, свою країну, інтереси, цінності, світогляд. Ти повинен боротися. Життя – це боротьба.

І друге. Вірити в себе і вірити в країну. Не допускати думки про поразку, зраду, ганьбу. Брати на себе відповідальність і змінювати на краще світ навколо себе. І мати мрію. Без мрії, без мети життя не має сенсу. Бажаю кожному мати мрію і робити все, щоб вона стала реальністю. Це можливо.

Я колись мріяв стати чемпіоном світу, мріяв зібрати пояси Майка Тайсона, Ленокса Льюїса, Мохамеда Алі. Ніхто не вірив, але я це зробив. Сьогодні я мрію жити в європейському місті, і я реалізую цю мрію. Я мрію жити в європейській Україні, з нормальними стандартами життя, де у людей буде нормальна пенсія, гідна зарплата, робота. І це буде.

Дякую за розмову. 
 

Читайте також:
Віктор Ляшко
21 вересня, 2021 вiвторок
Ляшко назвав області, яким загрожує "червона" зона карантину
Ентоні Джошуа
22 вересня, 2021 середа
Джошуа напередодні бою з Усиком ухвалив доленосне рішення
субсидія
21 вересня, 2021 вiвторок
Мінсоцполітики відкрило реєстр для перевірки призначення житлових субсидій
Київ
+7
  • Київ
  • Львів
  • Вінниця
  • Дніпро
  • Донецьк
  • Житомир
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Кропивницкий
  • Луганськ
  • Луцьк
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Рівне
  • Суми
  • Сімферополь
  • Тернопіль
  • Ужгород
  • Харків
  • Херсон
  • Хмельницький
  • Черкаси
  • Чернівці
  • Чернигів
  • USD 26.57
    Купівля 26.57
    Продаж 26.78
  • EUR
    Купівля 31.08
    Продаж 31.44
  • Актуальне
  • Важливе
2021, четвер
23 вересня
07:00
"ЛНЗ Черкаси"
Кубок України з футболу: результати усіх матчів середи
2021, середа
22 вересня
23:59
Андрій Ярмоленко
Ярмоленко допоміг "Вест Гему" вибити "Ман Юнайтед" з Кубка футбольної ліги
23:08
Справа Хізб ут-Тахрір: "суд" окупантів у Криму залишив у СІЗО імама Февзієва
23:00
Михайло Федоров
Україна запустить у Facebook систему сповіщення щодо розшуку дітей, - Федоров
22:56
"Шахтар" - "Динамо"
"Шахтар" розтрощив "Динамо" у матчі за Суперкубок України
22:49
Автівку Шефіра обстріляли кулями, виготовленими в Угорщині, - Єнін
22:26
Роналду з матір'ю
Мати Роналду розповіла, ким би став її син, якби не футбол
22:24
Телеканал "НАШ"
Суд відкрив провадження щодо анулювання ліцензії каналу "НАШ"
22:14
У Полтаві чоловік вчинив стрілянину на вулиці, поранив перехожого і викрав жінку
21:51
Зеленський і Столтенберг
Членство в НАТО та звільнення полонених у РФ: Зеленський зустрівся зі Столтенбергом
21:37
Санкції проти Росії
Комітет Конгресу США схвалив законопроєкт про санкції проти росіян зі списку, наданого соратниками Навального
21:22
"Оболонь" - "Верес"
"Верес" у меншості здолав "Оболонь" у Кубку України з футболу
21:07
верховна рада
У п’ятьох населених пунктах України пройдуть позачергові вибори: рішення Ради
21:02
Ентоні Джошуа - Олександр Усик
У мене з'явилось троє дітей, а він покращив техніку, - Усик розповів, у чому сила Джошуа
20:57
Зниклими внаслідок війни на сході України офіційно вважають 600-700 людей, - Мінреінтеграції
20:44
Дмитро Разумков
Разумков про напад на Шефіра: можна розцінювати як тиск на ОПУ, але не слід пов’язувати з боротьбою проти олігархів
20:31
"Волинь" - "Маріуполь"
"Маріуполь" в серії пенальті вибив "Волинь" з Кубка України з футболу
20:16
Володимир Зеленський
Зеленському за час президентства погрожували понад 20 разів, – СБУ
20:07
Владислав Супряга
"Шахтар" - "Динамо": склади команд на матч за Суперкубок України
19:46
Задіяні на адмінмежі з Кримом артилеристи провели навчання з реактивними системами залпового вогню "Ураган"
19:42
Коронавірус в Україні
В Україні добова кількість нових випадків COVID-19 незабаром може сягнути 15 тис., - вчені
19:42
Едді Хірн
Джошуа повинен розколоти Усика, - промоутер дав свій прогноз на супербій
19:14
Сергій Шкарлет
Заклади освіти з рівнем вакцинації нижче 80% мають перейти на "дистанційку", а не припиняти навчання, - Шкарлет
19:12
Віктор Коваленко
Італійський клуб втратив українця Коваленка перед матчем з "Ювентусом"
19:02
Офіс генпрокурора оголосив офіцеру Чорноморського флоту РФ підозру в захопленні корвету і підбурюванні до держзради
18:56
"ВПК-Агро" - "Дніпро-1"
"Дніпро-1" переміг "ВПК-Агро" у Кубку України з футболу
18:50
Дмитро Пєсков
У РФ відреагували на промову Ердогана в ООН щодо невизнання анексії Криму
18:26
ООС
Обстріли з гранатометів і кулеметів, скидання боєприпасів дронами: окупанти в зоні ООС 5 разів порушили "тишу"
18:11
Денис Монастирський
Монастирський розповів про розслідування нападу на Шефіра та показав кулі, якими поранили водія
17:59
Руслан Малиновський
Екстренер "Динамо" Сабо розкритикував Петракова за ігнорування Малиновського у збірну України
17:54
На адмінкордоні з Кримом затримали зрадника з нагородами від РФ за сприяння окупації півострова
17:41
Наталка Діденко
Україну накриють заморозки, штормовий вітер і сніг, - синоптик Наталка Діденко
17:22
вибори до Держдуми
Німеччина заявила про невизнання виборів до Держдуми РФ у Криму та засудила голосування в ОРДЛО
17:17
"ЛНЗ Черкаси"
Клуб УПЛ сенсаційно програв "ЛНЗ Черкаси" з другої ліги в Кубку України
17:05
лого Сирні плаї
На Прикарпатті створюють перший в Україні унікальний сирний маршрут. Фото
17:00
Кримські татари
Кримськотатарський алфавіт переведуть на латинку
16:40
школа карантин
Кабмін дозволив роботу дитсадків і молодших класів незалежно від зони карантину
16:33
Придніпровська ТЕС
На Придніпровській ТЕС сталося відключення єдиного працюючого блоку
16:23
Анонс
Соломія Чубай
Соломія Чубай та ГО "Львівський Культурний Центр" реалізовують проєкт "POETY. Діалог поколінь"
16:11
ОПЗЖ привітала "Єдину Росію" з "переконливою перемогою на виборах" до Держдуми
Більше новин