“Тільки при єдиній дії пролетарів великоруських та українських вільна Україна можлива. Без такої єдності про неї не може бути й мови” - стверджував більшовицький вождь Володимир Ленін. Ці слова і сьогодні може прочитати кожен: вони вибиті на постаменті пам'ятника Леніну в Києві. Самої фігури того, хто керував окупацією першої незалежної української республіки, немає. А слова - є. І Путін повторює ці слова.
Це і є російське шовіністичне кредо: українці можуть існувати тільки на колінах. Тільки в цьому випадку якісь форми їх національного, навіть просто особистісного самовираження можна допустити. Але якщо немає “єднання” - про Україну “не може бути й мови”. Це Ленін. “Разом ми завжди були і будемо незліченно сильнішими та успішнішими. Адже ми – один народ”. Це Путін. Що змінилося за ціле століття? Тільки портрет на стіні та рівень освіченості: Леніну вдалося запустити на завойованій більшовиками території політичну програму, яка перетворила його спадкоємців на стадо варварів.
І ці цитати потрібно вивчити напам'ять кожному, хто сподівається домовитися з Путіним. До речі, були і ті, хто з Леніним намагався домовитися, делегації більшовиків навіть до Києва приїжджали, не до Мінська. Домовитися - не вийде. Війна - продовжиться. Люди будуть гинути і страждати. Це і є наша реальність. Або ми відіб'ємося і спадкоємці Путіна без особливого захоплення визнають право українців і України на існування, або територія України знову буде окупованою - вся - і знову стане частиною Росії.
Ніякого іншого вибору просто немає. І не буде. Як і у голові Путіна ніколи не було, немає і не буде українців і України.