Є дві основні речі, без яких у полоні дуже важко, - звільнений з полону журналіст Буткевич

Про це заявив правозахисник, журналіст, колишній військовослужбовець та полонений Максим Буткевич в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо.

Він розповів про гумор, який допомагав у полоні.

"Дуже часто він був чорний, звісно. Це неминуче. Але почуття гумору дуже допомагає там. І взагалі є дві основні речі, без яких там дуже важко. Перше – це віра в те, що про тебе пам'ятають, думають і про тебе говорять. Якщо вона зникає, то людина може дуже швидко скотитись у морально-психологічному плані. А друге – це почуття гумору", - сказав Буткевич.

Правозахисник розповів, що хлопцям, у яких було складно з першим і другим, було найважче. 

"Це могли бути якісь жарти достатньо чорного характеру, які стосувалися побиттів або ще чогось. Навіть над цим сміялися. Вже потім, згадуючи, як когось піддавали катування електричним струмом, про те, як він смикався. Це могли бути переінакшення якоїсь жахливої російської попси, яка звучала. Вже коли був телевізор, то один з телеканалів був "Муз-ТВ", - додав колишній полонений.

Він наголосив, що взагалі було постійне відчуття вбогості від того, що дивляться, що слухають, що показують. 

"Від усієї цієї системи. Я думаю, що основне навіть не жорстокість, не насильство, а відчуття вбогості, і естетичної, і моральної. Але ці вбогі пісеньки перероблялися. Є відомий хіт"Маліновая лада", наприклад. Переробляли так: "Маліновиє фари, маліновий КамАЗ, хотіла на Канари, а поїдеш на Донбас". Або ще: "Лучше плакати в Польщі, ніж сміятись у плєну", - розповів Буткевич.