Переможна битва “Богдани” за острів Зміїний: як єдина українська гаубиця змінила хід війни

Чому тоді зробили ставку на вітчизняну артилерію, про українське виробництво та подальшу долю славнозвісної «Богдани» – далі у матеріалі.

“Богдани” могло не бути

“Богдана” вперше з'явилася публічно ще 2018 року – на параді до Дня Незалежності. 155-міліметровий калібр стандарту НАТО, дальність ураження понад 40 кілометрів. Для України, яка роками воювала радянською зброєю під 152-міліметровий калібр, перехід мав стратегічне значення.

"Була ідея перейти на 155-й калібр НАТО. Бо 152-й робиться тільки в Росії – ми не могли купити в неї боєприпаси для зброї, з якої по ній же й стріляти", – пояснює Іван Лісовий, генерал-майор запасу.

Але між парадом і прийняттям на озброєння пролягли роки бюрократичного саботажу. Державні випробування Богдани завершилися лише в січні 2022-го – за сім тижнів до вторгнення.

А 24 лютого надійшов наказ: знищити, щоб не дісталась ворогу. Установку врятував голова Національної Асоціації Оборонної Промисловості України Сергій Пашинський. Він запропонував командуванню операцію з евакуації і особисто її спланував.

"Мені вдалося організувати вивезення з Краматорська. Після цього її фактично довелося збирати заново", – каже Пашинський.

На той момент острів Зміїний перетворився на укріплений форпост: системи ППО, радіолокація, гарнізон, що контролював північно-західну частину Чорного моря. Ідея використати "Богдану" виникла з простого підрахунку.

Офіцер ЗСУ Мирослав Гай, учасник операції, пригадує дзвінок від Пашинського: "Яка відстань від суші до острова?"

– Ми порахували: приблизно 36 кілометрів. Це дуже комфортна дистанція для "Богдани". Її особливість у тому, що вона надзвичайно витривала – рівень навіть із натовськими зразками, – розповідає Гай.

фото: Євген Грушовець

Французький Caesar вразливішний за вітчизняну артустановку "Богдана"

Щоночі установку та французький Caesar вантажили на баржу і вісім годин везли вузькими протоками Дунаю до замаскованої позиції на березі моря. Боєприпаси доставляли вночі, під постійною загрозою авіаударів. "Богдана" стояла буквально за кілька десятків метрів від води – тридцятитонну машину ретельно маскували від повітряного спостереження.

Проблема була ще й у тому, що для установки тоді не існувало ані таблиць стрільби, ані автоматизованої системи управління вогнем. Усі розрахунки — по бусолі, класичними артилерійськими методами. Коригування вів звичайний Mavic, якому заважала висота вологості, але який у добру погоду з 30 метрів на відстані 36 кілометрів бачив острів як на долоні.

Навідник "Богдани" Євген Грушовець називає перший день операції найважчим.

– На воді дуже складно коригувати артилерію. Якщо снаряд падає перед островом, бризки видно лише дві секунди. Якщо правіше чи лівіше – взагалі незрозуміло, долетів він чи ні.

Допомагав Bayraktar – дивився збоку, поки Mavic тримав напрямок від гармати до цілі. Але результату майже не було. Додалися технічні проблеми: під час стрільби заклинило клин гармати. Французькі Caesar через інтенсивне навантаження вийшли з ладу. "Богдана" продовжувала працювати сама.

Генерал-майор запасу Іван Лісовий, який усе своє професійне життя провів в артилерії, каже, що результат його не здивував.

– Французькі розривалися, чеські – розривалися, корейські – теж. А богданівський ствол витримував. Бо там особливий метал, особлива технологія. Вона може вести достатньо інтенсивний вогонь і не виходити з ладу.

Це підтверджує і практичний досвід: Caesar конструктивно не розрахований на максимальні заряди в такому темпі – після кожного пострілу йому потрібен час на охолодження. "Богдана" в подібному режимі справлялась.

– Десь на дванадцятий постріл ми нарешті вразили. І тоді вона починає працювати як снайперська гвинтівка,  – пригадує Гай. – Шансів у гарнізону острова вже не було. Ми знищили все, що там можна було знищити.

Росіяни підняли гелікоптери – забирати вбитих і поранених. Гармата дала ще кілька пострілів. Авіація відступила. Загалом за операцію "Богдана" зробила близько півсотні пострілів.

30 червня 2022 року Росія оголосила про відхід із острова Зміїний, назвавши це "жестом доброї волі". Острів перебував під окупацією 126 днів. Успішна операція розблокувала морський зерновий коридор: він проходить саме на траверзі острова Зміїний.

Рахунок "Богдан" пішов на сотні

Після Зміїного "Богдана" брала участь у Харківській операції, обороні Кривого Рогу, ударах по Антонівському мосту. У 2023 році установку офіційно прийняли в експлуатацію. Вони складають 70% усієї далекобійної артилерії ЗСУ калібру 155 міліметрів, а завод здатен випускати до 40 одиниць на місяць. Стволи для імпортних гармат Україна також виготовляє самостійно – без жодних закордонних поставок.

– Починали з однієї "Богдани" – а зараз 60% стволів уже наші. Це величезний шлях. Його не можна зупиняти. Завод може – питання у державній волі, – каже Лісовий.

Учасники тих подій переконані: якби таких установок Україна мала не одну, а десятки ще на початку великої війни – все могло бути зовсім інакше.

– Деякі країни Європи досі не спромоглися створити систему з такою дальністю стрільби звичайними снарядами. У росіян також немає САУ, яка могла б працювати на таку дистанцію. Військово-промисловий комплекс України стане запорукою нашого економічного зростання, нашої незалежності і збереження країни на політичній мапі світу, – каже Гай.

Чудо-зброї не існує – переконані військові та оборонні експерти. Утім український оборонно-промисловий комплекс справді здатен на більше, якщо армію систематично і масово забезпечувати різними видами озброєння. Досвід "Богдани" це довів: артилерія може змінювати хід війни.

Сьогодні Україна вже має сотні таких установок. Але кожен завжди пам'ятатиме першу.