Від важкого поранення - до нового старту на татамі: ветеран ССО після втрати ноги повернувся у спорт і готується до турніру з адаптивного дзюдо

Анатолій Шовкун перед тренуванням

Анатолій долучився до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Разом із своїм тренером з кікбоксингу вони обрали Сили спеціальних операцій. 

"Це найелітніший підрозділ. Там служать тільки кращі, фізично підготовані та вмотивовані люди. Там служить еліта Збройних Сил України", - пояснює свій вибір Анатолій. За його словами, найвищою мотивацією стало бажання "захистити своїх близьких та рідних". 

"Кай" під час служби у ССО. Світлина з особистого архіву Анатолія

Шлях у Сили спеціальних операцій був непростим навіть для професійних спортсменів. Однак "Кай" пройшов відбір і служив на найгарячіших напрямках: під Бахмутом, у Часовому Ярі, на кордоні. Чоловік каже, що його спортивний досвід дуже допоміг у службі: 

"у спорті ти теж працюєш на межі. Навіть коли сильно стомлений - ти йдеш далі до своєї цілі. Так само і в ССО. Гартуєш себе і свій дух", - пояснює "Кай".

У листопаді 2024 року під час штурму ворожих позицій група "Кая" підірвалася на міні. Він отримав важке поранення, а його тренер загинув. 

"Ми разом проходили службу і весь військовий шлях. І разом отримали поранення. Але, на жаль, він загинув", - каже ветеран.

"Кай" із своїм тренером. Світлина з особистого архіву Анатолія

Після втрати ноги Анатолій пів року проходив реабілітацію. Протез допомогла придбати патронатна служба ССО. І щойно лікарі дозволили - він повернувся до спорту. Цього разу обрав адаптивне дзюдо. 

"Все вдається. Якщо щось не вдається - це, навпаки, круто. Мотивує те, що ти не можеш підкорити вершину, але все одно йдеш до неї", - ділиться боєць.

Анатолій під час реабілітації. Світлина з особистого архіву Анатолія

Для Анатолія дзюдо стало не лише фізичною, а й психологічною реабілітацією. 

"Цей спорт нетравматичний. Тут і розтягуєшся, і фізична сила, і потрібно думати по-борцівські. Сила без розуму нічого не вирішує", - переконаний Анатолій.

У вересні він вийде на татамі вже у змаганнях - на першому в Україні турнірі з адаптивного дзюдо. 

"Якщо ти хочеш виступити - ставиш ціль не просто приїхати, а виграти, повернутися з нагородою", - каже він.

Анатолій після тренування. Світлина з особистого архіву Анатолія

Та найбільша мрія "Кая" - це вивести український прапор на міжнародну арену. 

"Є бажання виступати, щоб нас знали, пам’ятали, що ми - країна незламна. Наші люди найкращі. Потрібно, щоб це знали всі інші", – говорить ветеран.

Сьогодні для Анатолія спорт - це не лише відновлення після поранення, а й нова мета в житті. Він переконаний, що перемоги на татамі зможуть довести світові, що українці завжди йдуть до кінця.