Війну ми дійсно програЄмо. Не на фронті, а якраз всередині

Те, що я почув і відчув за останні пів місяця в різних селах і містечках, від різних людей з різним статусом та різним досвідом — хіба лише домальовує яскравішими фарбами написану нижче рамку

Але навіть не хочу переповідати ці історії — точно не тут, від цього всього дуже сумно.

Такі речі говорити вголос взагалі не можна: вони не толеруються тими, хто загнав себе в таку самоцензуру, що Орвелл плаче.

Станом на нині, з того що побачив "на споді" - війну ми дійсно програли. В цій точці.

Не на фронті, а якраз всередині.

Як буде завтра — побачимо, але на зараз стратегія Путіна на затягування війни виявилася правильною та ефективною. Поки це ще не відображається в соціології — як і союзники, так і українці чекають на результати контрнаступу. Сподіваються на диво.

Читайте також: Без Єрмака нічого не відбувається...

Тримають емоції та лише шепочуться в найбільш довірливих колах (як і союзники, втім).

Але десь на зиму, а особливо після зими — ми побачимо страшні цифри.

Якщо нічого не зміниться, то вже не влада, а люди хотітимуть миру за будь-яку ціну.

Суспільство в апатії та зневірі, змучене та виснажене — країна вже не стогне, а реве.

І причина навіть не в страшних людських втратах.

Суспільний договір, який склався 24.02, зруйновано вщент.

Існує кілька Україн всередині України, а ще кілька Україн з'ї**лося з України.

І в них все менше спільних інтересів, бо за півтора року так і не з'явилося нової об'єднавчої рамки замість "аби не впасти, аби встояти".

Тотальна несправедливість та бєзпрєдєл, який вже десь, як в ранні кучмівські часи, — майже знищили імунітет нації.

Читайте також: Точка вини

Корупційні скандали вбивають не стільки тіло, як душу. Але це ж лише один пункт — і навіть не найважливіший. Головне ж — нерівність і несправедливість. Саме те, що провокувало Майдани. Просто Третій буде не на площі, а всередину себе.

Ми котимося в жахливу психологічну яму.

І ніхто нічого робити не буде — немає ані еліт, ані контреліт.

Шоу з "покаранням" нардепів та військкомів насправді тільки добили країну.

Практичного сенсу — ніякого, а відкладені наслідки - руйнівні.

Ми — програємо. Можливо, в цьому слові ще можна гратися наголосами.

Або ж взагалі не відвертатися на дзижчання мух — ще пару тижнів і Буданов звільнить Крим.

Джерело

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.