Коли рік тому в нас почалася велика війна, в Ізраїлі при владі був уряд Беннета – Лапіда, дуже пристойних, не брехливих, не корумпованих політиків (наскільки це можливо, — авт.), навіть із певними принципами. Вони публічно підтримали Україну (як офіційними деклараціями, так і голосуваннями в міжнародних організаціях), але допомогою обмежилися лише гуманітарною. Причина проста — московитські ППО та ВПС у Сирії, де активно діє також Іран — країна, котра відкрито декларує знищення Ізраїля як свою стратегічну мету. Ускладнення стосунків із Кремлем означатиме суттєві безпекові ризики для ізраїльтян і сильно стримує будь-які відкриті акції проти РФ.
Читайте також: Непомітний геноцид
Аж ось уряд змінюється, до влади повертається Бібі Нетаньягу — досвідчений, цинічний, безпринципний політикан, до того ж із репутацією (принаймні, в Україні) особистого друга Путіна. І …
Нетаньягу не лише дає команду виготовити для України систему раннього попередження про повітряні атаки, а й проводить через уряд рішення про постачання протидронових систем захисту точкових стратегічних об‘єктів
Він не лише дає команду виготовити для України систему раннього попередження про повітряні атаки, а й проводить через уряд рішення про постачання протидронових систем захисту точкових стратегічних об‘єктів. Усе це — під заспокійливі (й доволі цинічні) розмови про суто гуманітарний аспект цих озброєнь, бо "російські солдати від них не загинуть".
Читайте також: Граючи в жертву
Чому такий розворот? Я можу назвати щонайменше п‘ять факторів, котрі могли стати причиною (але не буду, бо це довго, - авт.). Хоча, цілком можливо, основним був шостий: Нетаньягу — це вам не Зеленський до 2022. Він прекрасно уявляє (попри всі обнімашки з Путіним), що Росія — це стратегічний ворог, і якщо є можливість без особливого ризику її ослабити, це слід робити обов‘язково.
До чого я це все пишу? Велика політика — це складні й нелінійні процеси. Тому, шановні коментатори, коли ми намагаємося будувати свої прогнози й оцінки на "у такому-то році він таке-то сказав"), це виглядає вкрай наївно.
Про автора. Карл Волох, політаналітик, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.