Владімір Путін не зупиниться на окупації України. Далі буде Балтика, Швеція, а далі все, що погано лежить у Східній та Центральній Європі.
"Петро I Північну війну 21 рік вів. Здавалося б там, воював зі Швецією, щось відторгав... Нічого не відторгав! Він повертав! Так і є! Там, де Петербург заснований – він колись заклав нову столицю, жодна з країн Європи не визнавала цю територію за Росією, всі визнавали її за Швецією. А там споконвіку поряд з фіно-угорськими народами жили слов'яни, причому територія перебувала під контролем Російської держави", — сказав організатор новітнього геноциду українців на виставці у Петербурзі.
Цю заяву абсолютно серйозно сприйняли у Фінляндії — одразу ж була заява місцевих урядовців, що 1300 кілометрів спільного кордону, позначеного лише пластиковою огорожею та вказівниками то не є дуже добре. Те ж саме стосується Естонії. Путін чітко вказав, що наступною після поразки України буде вона — "те ж саме і в західному напрямку. Це стосується Нарви – його перших походів. Чого він поліз туди? Повертав. І зміцнював. Ось що робив".
У світлі стихійної паспортизації російських пропагандистів, які роками грілися біля тіла Путіна — варто зазначити, що російські ЗМІ уже місяці зо два щедро пишуть про "самый русский город НАТО". І роблять ставку на те, що росіян там 86%, а власників російських паспортів 36%. Знати естонську мову теж не обов’язково — то ж один з лозунгів росіян в Україні "захищать своих" стає більш ніж тривожним.
Читайте також: Віталій Портников: Так, Путін відбирає землі.
Путін вважає, що на його долю теж випало повертати й зміцнювати. А отже стара добра Європа має замислитись — "зберігати обличчя Путіна" чи завершити із цим нікчемним рімейком на Гітлера раз і назавжди.
Але повернемось до України у світлі такої заяви. Петро I був одним із найбільших катів України — все те, що робить Росія на окупованих територіях уже було спробувано на наших теренах у 18 столітті. Все тому, що Петро I вважав, що українці "зело умны, и мы от этого можем быть не в авантаже".
Наша Буча і наш Маріуполь — це така сама Батуринська різня, яку Петро I видавав для покарання гетьмана Івана Мазепи. За вибір бути незалежними, за право бути вільними від Московщини. Як згадував історик Микола Маркевич, тоді "сама звичайна смерть була живих четвертувати, колесувати і на палю садити, а далі вигадані нові роди мук, саме уяву в жах приводять". Так само нинішні росіяни вигадують форми знущань і катувань, різновиди ґвалтувань і психологічного тиску. Це для нас нині були ті 45 тисяч пакетів, які дбайливо запаковувало російське Міноборони.
Після розправи над гетьманською столицею — цар Петро I примусив скоротити число студентів Києво-Могилянської академії із двох тисяч до 161-го, а кращим науково-просвітницьким силам звелів перебратися з Києва до Москви. Зокрема, це Інокентій Гізель, Іоанникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Туптало, Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький. Саме вони відіграли визначальну роль у культурному розвитку тодішньої Московії. Саме зараз в тимчасовій окупації на Півдні росіяни катують журналістів, вчителів, священників ПЦУ. А через те, що наші люди не ідуть на співпрацю — завозятьзавозять смотрящих від росіян. Був Меньшиков — зараз є Дворніков, Рогов, Пушилін.
У 1713 році Московія за наказом Петра змінює назву на "Росія" - грецьке звучання слова "Русь". У такий спосіб московити, основу яких складали угро-фінські та тюркські племена, привласнили нашу тисячолітню спадщину — наших князів, наші славні битви і наше родичання з французами та англійцями. Добре описав смисл цієї крадіжки Карл Маркс у своїх "Секретних записках дипломатії 18 століття: "Страшна й огидна школа монгольського рабства виховала й зростила Московію, яка набула сили лише завдяки тому, що стала віртуозом у вмінні навчати, як бути рабом. Навіть після свого звільнення Московія далі грала свою традиційну роль раба, що став паном. Зрештою Петро Великий поєднав політичне мистецтво монгольського раба з гордими прагненнями монгольського володаря, якому Чингісхан заповідав здійснити свій план завоювати увесь світ".
І важливе про вікно в Європу — місто Санкт-Петербург зводилося за примхою самодержця на кістках тисяч і тисяч українців. 104 версти Ладозького каналу були густо встелені трупами кільканадцяти тисяч українських козаків. Путін не просто згадав цю історичну аналогію — він кепкує зі світу, що і цього разу він проковтне примху самодержавця. А нова його ідея фікс на кістках українців, за допомогою українських ресурсів — завоювати пів Європи.
Північна війна склалась так, що Петро I справді потрапив в історію. Хоча саме з нього в Росії починається оскотинювання як національна ідея. Прадід одного із прислужників путінського режиму, письменник Лев Толстой дуже точно описав портрет Петра I. І він практично ідентичний портрету Путіна:
"Беснующийся, пьяный, сгнивший от сифилиса зверь 1/4 столетия губит людей, казнит, жжет, закапывает живых в землю, заточает жену, распутничает, мужеложествует, пьянствует, сам, забавляясь, рубит головы, кощунствует, ездит с подобием креста из чубуков в виде детородных членов и подобиями Евангелий — ящиком с водкой славить Христа, т.е. ругаться над верою, коронует бл@дь свою и своего любовника, разоряет Россию и казнит сына и умирает от сифилиса, и не только не поминают его злодейств, но до сих пор не перестают восхваления доблестей этого чудовища, и нет конца всякого рода памятников ему".
Путін приперся в Україну, бо страшно хоче потрапити в підручники історії. Але навіть не так як Гітлер — там в основі була гидотна, але ідея. Путін стане Нероном для Росії — найбільш відомим, але слава його дуже сумнівної якості.
Дещо переплутав Путін сторіччя. Кілька сотень років раніше подібна логіка Петра I, а ще кілька факторів: воєнних, чуми, міжусобиць між союзниками — спрацювали на відмінно.
І Петро I недолуга почвара, яку на портретах зображали більш європейським, здоровим і мужнім, став першим імператором і створив імперію, прорубавши "вікно в Європу". Руками низки поневолених народів, а ще корисних ідіотів типу українця Феофана Прокоповича — він справді модернізував відсталу азійську державу.
Дикими азійськими методами, від яких у шоку був Маркс та інші видатні мислителі. І буде Владімір I, який це вікно в Європу щільно закриє. Бо ж Російська імперія – це імперія минулого, зомбі, що атакує сучасний світ. Імперія, що бореться зі сьогоденням і майбутнім, ховається в шкаралупу минулого, де все було простіше, зелена трава, дерева великі. І можна було купатися в крові.
Росіяни будуть лізти до нас — збройно, через телебачення і ютуби, через паспорти Невзорова і бажання наших малоросів а-ля Роднянський зберегти ринки для продажу жахливих серіалів. Але для нас немає значення, хто там аналог Петра I. Хто буде більш цинічним — той буде "возвращать і укрєплять", як Путін. Хто слабший — танцюватиме п’яну "Калинку", як Єльцин, але так же жорстко стиратиме з лиця землі чеченські міста.
Утім, це не значить, що імперію не можна подолати. Просто треба берегти свою фортецю від троянських коней і пильнувати зрадників серед нас — новітнього полковника Івана Носа, який показав таємні ходи до Батурина. Бо хотів "у властных людей особых милостей". А їх у нас ох як багато, бо не всі розуміють, що світ широкий і без російських телеглядачів та підписників телеграму.