Раніше міністр енергетики Герман Галущенко говорив про намір ввести диференційовані тарифи в залежності від обсягу споживання. А президент України Володимир Зеленський виніс питання тарифів на електроенергію для населення на засідання Ради національної безпеки і оборони (РНБО).
Журналістка Еспресо Ольга Чайка запитала у експертів у сфері економіки та енергетики, якими мають тарифи на е/е для споживачів і як вони оцінюють рішення уряду здешевити е/е для частини населення.
Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України”:
Тариф для населення був збитковим і раніше, при ціні 1,68 грн/кВт-год. Тариф на електроенергію складається з трьох основних частин — вартість е/е як товару, вартість доставки і ПДВ. Вартість лише доставки з ПДВ складає близько 1,50-160 грн/кВт-год залежно від регіону. Здається, це 30 чи 35 коп. для Укренерго; біля 1-1,20 грн для Обленерго, операторів розподільчих мереж і систем розподілу електроенергії, а також ПДВ 20%.
Тобто вартість 1,68 грн/кВт-год для населення покривала лише вартість доставки. Електроенергію для побутових споживачів постачала компанія Енергоатом за ціною 1 коп./кВт-год., а Укргідроенерго постачала електроенергію і того дешевше.
Фактично, електроенергія для споживачів дотується промисловими споживачами. Промисловість платить більше, генерація не має грошей на модернізацію виробництва.
Вся ця історія зі зниженням ціни не несе нічого доброго, вона лише погіршить ситуацію. Оце зниження тарифу для населення зробить дірку близько 4 млрд грн, їх треба буде десь взяти. І це попри ту збитковість, яка і так запланована.
Тому це рішення є абсолютно політичним і популістичним, і нічого доброго для енергетики не несе.
Весь блок проблем із дотуванням е/е для населення не може бути вирішений без реальної комерційної вартості цієї електроенергії, яку споживає у тому числі населення.
Питання не в тому, що треба дати генерації заробити більше — генерація у таких умовах не спроможна навіть закупити паливо. Ми бачимо зростання цін на сировинних ринках. Минулоріч була ситуація, коли не вистачало вугілля і ми палили газ на електростанціях. Цьогоріч газ коштує космічних грошей, якщо виробляти електроенергію, спалюючи його — ціна буде надзвичайно високою.
Треба набратися відваги і прийняти рішення, почати реформування, щоб вартість електроенергії покривала принаймні свою собівартість.
Альтернативний шлях — це заплатити з бюджету. Я б дуже боявся, що гроші від МВФ на відновлення економіки можуть бути скеровані на фінансування дефіциту бюджету. Бо гроші будуть — і буде спокуса покрити зростання цього тарифу. Це було б дуже сумно, бо у такому разі ми б проїли ці кошти.
А ресурс теплових електростанцій закінчується, ресурс атомних станцій закінчується. Нам треба відкладати гроші на будівництво нових блоків, а ми цього не робимо. В якийсь момент ми будемо змушені імпортувати електроенергію і платити за неї.
Павло Кухта, керівник з політичних питань Київської школи економіки, колишній виконувач обов’язків міністра економічного розвитку:
Мене будуть сварити професійні економісти та енергетики, але я підтримую рішення уряду знизити тариф на електроенергію до 1, 44 грн/кВт-год для тих, хто споживає менше 250 кВт на місяць.
З точки зору підручника економіки це не правильно — це створює певні викривлення, певні можливості для корупції. Але враховуючи той рівень інфляції, який ми маємо зараз, той рівень тарифів — я розумію, чому влада, як може, намагається стримувати це зростання тарифів. Адже я розумію, які платіжки прийдуть людям взимку, в опалювальний сезон. Тільки ціна на газ виросла від липня до липня на 165%.
Ми маємо розуміти, що всі ці маніпуляції з тарифами не змінюють систему, у якій вони працюють. Відповідно, вони не дають результату. Рішення переважно короткострокові, вони діють в межах існуючої системи.
Ось, наразі влада шукає якусь модель, у якій зможе знайти вирішення.
Обговорювали ідею про низькі тарифи для тих, хто споживає небагато електроенергії, — але це справді мало, 100 кВт-год — це холодильник працює і телевізор. Тобто зрозуміло, що це бідні споживачі, таких приблизно 50% домогосподарств. Цей диференційований підхід має бути способом мінімізувати вплив на бідні верстви населення, щоб для них не підвищувати тарифи, а підвищувати для тих, хто споживає більше.
Хоча будь-які диференційовані підходи допускають зловживання. У такому разі треба дуже уважно слідкувати, щоб не було перетоків. Грубо кажучи, щоб ніхто не підключив свій завод, як тисячу маленьких споживачів. Це очевидна схема, щойно з’являється можливість — її починають використовувати. Теоретично ринок електроенергії має бути достатньо структурованим, щоб була можливість проконтролювати відсутність зловживань.
Ще один спосіб компенсації підвищення тарифів — це субсидії. Це має виглядати наступним чином: додаткові гроші збираються за рахунок підвищення тарифів у вигляді дивідендів від держкомпаній або у вигляді податків з приватних компаній. У свою чергу, бюджет виплачує бідним домогосподарствам субсидії так, щоб вони покрили додаткові витрати. Це, можливо, більш цивілізований шлях.
Але уряд зробив помилку цьогоріч. Замість того, щоб розширювати систему субсидій в очікуванні підвищення тарифів, уряд спробував на цьому заощадити. Вони спочатку заклали на субсидії не дуже велику суму, потім почали робити верифікацію — тобто намагалися звузити кількість отримувачів.
Я думаю, що треба збільшити мільярдів на 30 видатки на субсидії на цю зиму, на опалювальний сезон.
Геннадій Рябцев, директор спеціальних проєктів Науково-технічного центру “Психея”:
Рішення уряду знизити тариф на електроенергію до 1,44 грн/кВт-год для домогосподарств, які споживають менше 250 кВт на місяць, — дивне і не догічне. Тому що гроші не беруться з повітря. Якщо хтось знайшов кошти для зниження тарифів, то це означає, що ці кошти звідкись взяті.
Станом на опівдень 12 серпня тексту відповідної постанови досі немає. Цю постанову було ухвалено кулуарно, без обговорення, з порушенням десяти параграфів регламенту Кабміну і декількох статей закону про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Цієї постанови не було у порядку денному засідання Кабміну. До цієї постанови немає жодного економічного обгрунтування.
Як сказав прем’єр-міністр, цю постанову ініціював президент України. Якби президент виділив зі своїх статків кошти на зниження цін на електричну енергію, то йому б усі аплодували. Але, напевно, він у когось ці гроші забрав. І чомусь мені здається, що їх забрали з тих статей, які забезпечують надійність і безпечність функціонування електричних мереж і систем.
Загалом, на мій погляд, ідея запровадження диференційованих тарифів не має під собою економічного підгрунтя, вона нічим не краща і не гірша від тарифу 1,68 грн/кВт-год для усіх. Причина появи цієї ідеї — нестача коштів, виділених на субсидії у цьому бюджетному році. Тобто це не вирішення проблеми, це просто калькуляція під ту суму, що залишилася у бюджеті, от і все.
Натомість мало б бути встановлення ринкових цін на електричну енергію, які визначаються співвідношенням попиту і пропозиції. Тобто всі виробники повинні мати рівні права і обов’язки, продавати електричну енергію у відповідних сегментах ринку на однакових умовах.
Також на ринку мають бути присутні компанії, які мають кошти, щоб придбати електроенергію і реалізувати кінцевому споживачеві. І не має бути жодних спекулянтів.
Ринковість означає вищі ціни, ніж зараз. Паралельно нефінансові спеціальні обов’язки мають бути замінені фінансовими обов’язками. Тобто держава має компенсувати споживачам різницю між, умовно кажучи, соціальними і ринковими цінами.
Система субсидій має бути замінена системою соціальних пакетів. Соціальний пакет має бути у вигляді певної кількості кВт-год, кубів природного газу, кількості гігакалорій теплової енергії. Це мають отримувати всі ті громадяни, які пропрацювали в Україні певну кількість років. Якщо вони споживають більше — вони мають платити за ринковою ціною. Але держава має гарантувати усім цей мінімальний соціальний пакет.
Чи може зараз держава все це запровадити? Чи може відмовитися від подачок у вигляді субсидій із заміною на соціальні пакети? Чи може вона перейти з не фінансових спеціальних обов’язків на фінансові? Ні! Тому що компетентності не вистачає навіть на звичайну повсякденну роботу.
Богдан Серебренніков, кандидат економічних наук із досвідом дослідження енергетичної політики; експерт DiXi Group:
Реформа тарифів на електроенергію для населення вже давно назріла. Всі це розуміють — і гравці ринку, і влада. Влада наразі робить вигляд, що дуже активно до цього готується.
Водночас президент виносить це питання на РНБО. Це означає, що рішення приймаються на політичному рівні. Хоча насправді це питання економічне і потребує економічних розрахунків.
Влада зробила перший малесенький крок до реформування системи, коли з 1 січня 2021 року скасувала нижній поріг — 100 кВт-год на місяць за ставкою 90 коп/кВт-год. Однак після того була величезна пауза.
З одного боку, ніби є розуміння. Воно виникло не на пустому місці, а через призму проблем на ринку, які видно неозброєним оком. Це і величезна заборгованість, яка сумарно оцінюється у близько 50 млрд грн. Це і викривлений “нездоровий” ринок, тому що через те, що для населення утримуються низькі ціни, велику частину електроенергії просто не пускають в ринок. Це близько 50% того, що виробляє атомна генерація і близько 30% того, що виробляють гідроелектростанції.
Так не може бути! В Україні тарифи на електроенергію для населення не те, що нижчі, ніж у будь-якій європейській країні — вони нижчі, ніж у країнах Енергетичного Співтовариства, зокрема, нижче, ніж у Грузії і Молдові.
Такі диспропорції будуть лише поглиблювати проблеми.
А от чому влада досі не приймає рішень? Як на мене, немає політичної волі: ті, хто приймають рішення, бояться реакції населення.
Хоча це можна зробити поетапно, дуже м’яко, готуючи населення. Особисто я не розумію, чому не проводиться серйозна інформаційна компанія — щоб пояснити, які ціни ринково обумовлені, який у нас план щодо їх реформування тощо.
Ми, як аналітичний центр, наприкінці квітня випустили дослідження “Ринок без ПСО: якими будуть ціни на електроенергію для населення”. Ми розраховували два сценарія того, якими могли б бути ринкові ціни станом на квітень 2021 року.
Один зі сценаріїв — одразу стрибнути з точки А в точку Б, тобто одноразово запровадити ринкові ціни.
За нашими розрахунками, у такому разі на 50% зростають витрати на субсидії. Водночас вмикаються компенсатори. Адже електроенергія, яка зараз продається по ПСО, піде у ринок. Енергоатом і Укргідроенерго отримають різке збільшення доходу, з якого вони будуть сплачувати податки. Збільшення податків майже повністю відповідає збільшенню витрат на субсидії.
Варто йти поетапно. Уряд каже, що хоче впроваджувати пороги по споживанню — ми це підтримуємо. Наприклад, до 100 кВт-год — ціна буде нижче, ніж 1,68 грн/кВт-год. За оцінками Регулятора, такі обсяги на місяць споживає більше 40% домогосподарств. Тобто для них ціна навіть знизиться.
Другий поріг — до 300 кВт-год. Стільки споживає ще близько половини населення.
Таким чином, близько 90% населення на перших етапах не відчують жодного зростання тарифів.
А більше 300 кВт-год і 500 кВт-год, скоріше за все, споживають заможні громадяни, які можуть собі це дозволити та ті, в кого встановлене електроопалення.
І скільки б не було цих порогів споживання, ми обстоюємо позицію, що за останнім точно має йти ринкова ціна. По-перше, так можна повідомити громадянам реальну ціну, обумовлену вартістю виробництва і доставки.
По-друге, не можна низькою ціною підтримувати абсолютно всю Україну. Є вразливі верстви населення, яким важко. Є заможні — нащо їх дотувати?
Щоб такого не відбувалося, існують адресні монетизовані субсидії вразливим споживачам, яким дійсно потрібна допомога.
А зараз ми низькою ціною нібито робимо благо для всіх, у тому числі для багатих, водночас закриваємо очі на те, що ринок перебуває на межі колапсу.
Якщо влада й далі не прийматиме рішень щодо ринку електроенергії, все буде тільки погіршуватися. Буде зростати заборгованість. Враховуючи, що багато пропозиції виведено з ринку, і він дуже вразливий до коливань попиту та пропозиції. В таких умовах НКРЕКП постійно змушена приймати рішення, щоб якось врівноважити ситуацію. Поки ринок у такому стані — “пожежних” ситуацій можна очікувати будь-якої миті.
Я думаю, що влада і сама бачить і розуміє, що треба не ставити точкові латочки, а більш системно підходити до регулювання.