Які ключові висновки цих виборів в Італії?
Альберто де Філіппіс: Є така книга Джузеппе Томазі ді Лампедуза "Леопард", де головний герой пояснює італійську істину: "Все має змінюватися так, щоб насправді нічого не змінилося". Це означає: якщо все змінюється зовні, то всередині все залишається таким, як є. Це трохи схоже на те, що сталося на цих останніх парламентських виборах, на яких перемогу здобула Джорджія Мелоні.
45-річна політикиня, яка може стати першою жінкою-прем'єром в історії Італійської Республіки. Те, що сталося минулої неділі, свідчить про характер італійців. Вкотре відбулася очевидна революція з перемогою на виборах партії "Брати Італії", яка менш ніж за 10 років зросла з 3% до майже 30%.
Інший факт — крах Маттео Сальвіні та його "Ліги". Це регіональна партія, яка так і не змогла стати загальнонаціональною. Сальвіні, який відомий своїми чудовими стосунками з партією Володимира Путіна "Єдина Росія", ніколи не критикував своїх російських друзів і завжди неоднозначно ставився до вторгнення в Україну, доходячи до справжніх діалектичних шедеврів. Наприклад, він примудрився двадцять хвилин говорити про війну в Україні, жодного разу не згадавши імені Володимира Путіна і не вимовивши слова "вторгнення".
Ці вибори демонструють прагнення італійців до змін, але вони також показують і найгірше, що є в Італії. Наприклад, виборча система, яку конституціоналісти вважають справжньою аферою. Виборці могли голосувати за закриті списки, але не обирати прізвище кандидата. Саме секретарі різних партій заповнювали списки й вирішували, хто потрапить до парламенту. Політична пропозиція була настільки бідною, що понад 16 мільйонів виборців не прийшли на голосування, відчуваючи огиду до цього непристойного театру і партократії, партійного режиму, який контролює суспільне життя.
Багато з тих, хто прийшов на вибори, вважали за краще голосувати за політиків, близьких до Путіна. Сильвіо Берлусконі у 87 років повертається до сенату з партією "Вперед, Італіє", яка набрала понад 8%. Літній мільярдер лише кілька днів тому заявив по телебаченню, що: "Путін хотів замінити президента Зеленського урядом порядних людей". Заява, яку розкритикували в Європі. Жодної реакції від його виборців.
Ще одним успіхом став рух "П'ять зірок" на чолі з колишнім прем'єр-міністром Джузеппе Конте. Політик, який завжди критикував постачання зброї Україні і який під час ковіду дозволив російському військовому контингенту прибути в Італію, офіційно для допомоги в боротьбі з пандемією, а реально, як було доведено, для спроб викрасти італійські оборонні таємниці.
Лівоцентристи, з іншого боку, виходять з поламаними кістками. За підсумками голосування Енріко Летта оголосив, що залишає керівництво Демократичної партії. На відміну від Маттео Сальвіні, який натомість, схоже, прибився до крісла лідера "Ліги". Москва також має багато друзів серед лівих. Протягом багатьох років емісари Кремля проникали в партії, а також в екологічні організації й проштовхували односторонній пацифізм в антинатовському, антиамериканському та антиєвропейському дусі.
Ультраправа Джорджія Мелоні стане першою жінкою-прем'єрміністром Італії. Що стало запорукою її успіху?
Перш за все, запорукою успіху стала послідовність. У внутрішній політиці. Вона очолювала єдину партію, яка завжди була в опозиції, хоча часто робила це хитро, використовуючи протест проти "зеленого квитка", проти вакцин, проти політики уряду Драгі. Вона часто виступала з неоднозначними заявами. Вона була популісткою в Італії та атлантисткою за кордоном. Але в такій країні, як Італія, це мало велике значення. Вона надіслала чіткі, прості послання, які розуміє старше населення Італії: зупинити імміграцію, менше податків, менше Європи. Це може здатися нонсенсом, але в країні, де однією з найбільших проблем є погана інформація, такому лідеру було легко.
Джорджії Мелоні допомогли і її опоненти. Вона, жінка, піддавалася жорстоким і вульгарним нападкам, особливо з боку лівоцентристів, і це тільки підштовхнуло виборців голосувати за неї. Парадокс полягає в тому, що перша жінка-прем'єр, ймовірно, буде консерватором. Ліві ніколи не робили нічого подібного. Зовсім навпаки.
Мелоні була близькою до пропутінських партій в країнах ЄС. Однак цього року, у контексті війни Росії проти України, вона висловилась на підтримку України. Чого очікувати від уряду Мелоні?
Це найбільше питання. 15 вересня Єврокомісія назвала Угорщину Віктора Орбана "гібридним режимом електоральної автократії" і засудила "навмисні та систематичні зусилля" угорського уряду, спрямовані проти цінностей ЄС. Самі Мелоні та Сальвіні ухилилися від участі у цьому голосуванні, що викликало певне занепокоєння в Європі. Проблема такої поведінки є не лише політичною, але й особливо економічною.
Єврокомісія досі не дала зелене світло угорській НПС через порушення, пов'язані з дотриманням верховенства права в управлінні коштами. Якщо вона не отримає "зеленого світла" до кінця року, Будапешт втратить кошти наступного покоління ЄС. Побоювання італійських союзників полягає в тому, що подібна доля може спіткати Рим. Якщо Мелоні не відвернеться від Орбана і якщо вона вважатиме, що може витратити "європейські" гроші (План ЄС з Національного відновлення і стійкості Італії) не так, як було передбачено у планах, представлених урядом Драгі, то Єврокомісія може заблокувати ці кошти. А без цих грошей (209 млрд євро) Італія збанкрутує.
Перемога правоцентристів змусила прессекретаря Путіна Дмитра Пєскова заявити: "Ми готові вітати будь-яку політичну силу, яка зможе вийти за рамки усталеного мейнстриму, сповненого ненависті до нашої країни, і показати себе більш об'єктивною і конструктивною щодо Росії". Москва сподівається, що тепер у Римі буде дружній уряд. Небажана декларація, яка, якщо буде прийнята, може стати політичним кінцем Джорджії Мелоні. Залишається невідомим, чи зможе вона реалізувати проєвропейську, проукраїнську та проатлантичну політику.
Яку коаліцію слід очікувати в Італії? Чи це будуть лише праві партії, чи більш широка коаліція?
Як я вже казав, парадокс перемоги Джорджії Мелоні полягає в тому, що вона перемогла всупереч своїм союзникам. Її майже щодня атакує Маттео Сальвіні, який також має чимало ворогів у власній партії за свою проросійську лінію. Сильвіо Берлусконі. Лідер партії "Вперед, Італіє", вважає Джорджію Мелоні занадто молодою і непідготовленою. Крім того, він страждає на мачизм. У минулому мільярдер показав, що, на його думку, жінки не можуть обіймати керівні посади, а лише розраховувати на певні винагороди. Скандал викликало те, що Марта Фассіна, дуже молода партнерка Берлусконі (87 років йому, 32 роки їй), була кандидатом на Сицилії в окрузі, де нога жінки ніколи не ступала (ні під час передвиборчої кампанії, ні в політиці). Її нав'язав засновник "Вперед, Італіє".
Берлусконі взяв пристойні 8%, але, виходячи з особистого самолюбства, він також міг не підтримати уряд Мелоні. Так вже було, коли багато його заступників не висловили вотум довіри уряду Драгі. А Берлусконі входив до складу уряду Драгі.
Втім, Джорджія Мелоні демонструє і певний прагматизм. Вона добре знає, що на сьогодні російське вторгнення критикує навіть Китай. Їй доводиться стримувати крайні течії своєї партії, які є антинатівськими та антиамериканськими, а також їй треба зуміти запобігти російській пропаганді, яка в "Лізі" Сальвіні зуміла глибоко проникнути в цю партію.
Як би ви оцінили результат "Ліги" з Маттео Сальвіні? Здається, він був найближчим союзником Путіна в Італії, а його партія впала з 19% підтримки до 8,5-12,5%. Чи стали його зв'язки з Росією токсичними для його кампанії?
Маттео Сальвіні роками перебільшував. Бувши міністром внутрішніх справ у 2019 році, він вийшов з уряду Конте і спричинив політичну кризу. Ця політична авантюра, однак, поставила Лігу в кут. Потім він постійно атакував Джорджію Мелоні.
Врешті-решт, він ніколи не критикував Володимира Путіна та його запеклу агресію проти України. Навпаки, він неодноразово говорив, що санкції, які ставлять російську економіку на коліна, насправді непотрібні й контрпродуктивні. Що італійські компанії, які експортують до Росії, становлять велетенську частину італійського ВВП (неправда, вони становлять кілька мільярдів євро). Як і багато італійських політиків, він щодня робив різні заяви, розраховуючи на погану пам'ять італійців. Після недільних невдалих результатів виборів він не говорив про відставку, хоча цілком ймовірно, що його опоненти усередині партії "Ліга" тепер вимагатимуть його голови.